Григорій Комаревський народився 14 листопада 1924 року в селі Росішки. Рано звідав сирітство, бідність і голод.
Мобілізований до лав армії. Пройшов війну, був тяжко поранений поблизу озера Балатон. Повернувшись у рідне село, Комаревський Г.А. працює у колгоспі. Григорія Антоновича призначають головою колгоспу. Одним із головних напрямів голова колгоспу обирає вирощування у господарстві фруктових дерев. Вивчав старанно садівничу справу, завозив у колгосп велику кількість саджанців дерев. Агітував односельців на присадибних ділянках вирощувати фруктові дерева.
На початку шістдесятих років за ініціативою районного керівництва Григорія Антоновича направляють керувати колгоспом у село Осадче. Григорій Антонович почав наводити лад у рільництві та тваринництві далекого степового села і селяни потягнулися за справедливим, діловим керівником. Та згодом все ж, на прохання земляків, Комаревського Г.А. повертають в рідне село на попередню посаду.
У 1963 році під час процесів укрупнення господарств району утворюється колгосп «Дружба», який понад тридцять років очолював Комаревський Григорій Антонович. Він завжди був першим у впровадженні нових технологій у рільництві та тваринництві. За його ініціативою були організовані роботи по прокладанню дороги з твердим покриттям від станції Брагинівка до села Лозового.
Очолюваний Комаревським Г.А. колгосп «Дружба» славився на всю область високими показниками: найвищі надої молока, найвищий середньодобовий приріст молодняку худоби, перше зерно під час жнив. Колгоспними коштами було зведено більше 20 житлових будинків для механізаторів, тваринників, вчителів, медиків. В 1965 році було побудовано Лозівську восьмирічну школу, в 1966 році – Лозівський Будинок культури.
Комаревського Григорія Антоновича у 1966 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «Знак пошани». За час своєї роботи отримував грамоти, подяки різного рівня.
Григорій Антонович Комаревський помер 20 березня 1994 року. Пам’ять про його добрі справи живе серед земляків.
За матеріалами книги «100 славетних імен Петропавлівщини»
