Напередодні Дня працівників сільського господарства головного бухгалтера Агрофірми «Нібас» Картавенко Тетяну Іванівну відзначили як одну із кращих працівниць аграрної галузі на зібранні в Синельниківській РВА. Відзнака заслужена: Тетяна Іванівна 22 роки працює на цій посаді, її шанують колеги, її роботою задоволено керівництво. Свою роботу вона виконує бездоганно. Про життєву стежину до професії, специфіку роботи у сільському господарстві та як розвивається агрогосподарство «Нібас» розповідає Тетяна Іванівна.
Тетяно Іванівно, декілька слів про Вас особисто: де народилися, яку освіту здобули?
Моя мала батьківщина – село Олександропіль. Там зростала серед мальовничої природи та чудових людей у звичайній працьовитій родині колгоспників. Після Олександропільської восьмирічки здобула середню освіту в Хорошівській школі в 1976 році. Того ж року вступила до Верхньодніпровського сільськогосподарського технікуму, який закінчила з відзнакою у 1979 році. З того часу і розпочався мій трудовий шлях.
У якому саме господарстві почали працювати?
Перший запис у трудовій книжці: бухгалтер радгоспу «Васильківський» Петропавлівського району. Директором радгоспу на той час був Несен Анатолій Олексійович, чудова людина і керівник. Я дуже вдячна, що на початку моєї трудової діяльності мені зустрівся мудрий і досвідчений керівник. Тут я пропрацювала два роки і дуже багато взяла для своєї подальшої роботи. Потім переїхала в Петропавлівку.
Як змінився рід Вашої діяльності в Петропавлівці?
Із 1983 року я розпочала працювати економістом в Управлінні сільського господарства Петропавлівського району. Дуже об’ємна та кропітка робота: вела облік всіх господарств району. Це і облік працівників, і техніки, і врожайність зернових, і приріст ваги в тваринництві, і підведення підсумків по тваринництву та рослинництву. Вівся навіть облік змагань і кількість отриманих нагород, оформлення передовиків на дошку Пошани.
То Ви, мабуть, пам’ятаєте усіх керівників та працівників усіх господарств району?
Так! Всіх голів колгоспів, всіх голів товариств, агрономів, інженерів, зоотехніків, ветлікарів, простих працівників. Багато з ким довгий час підтримувала дружні стосунки, допомагали один одному у житті. Досі зустрічаю знайомих і з радістю згадуємо часи спільної праці.
Як складалася ваша професійна діяльність у складний період реформування сільського господарства?
У 90-х роках наше управління переїхало в адмінбудівлю і я працювала на посаді головного бухгалтера управління сільського господарства до 1999 року. У липні того ж року розпочалася реорганізація, колгоспи почали перетворюватися на КСП, заробітна плата була мізерна, ще й із затримками, тоді були важкі часи. Мене запросили працювати у КСП «Прогрес», де я й почала працювати з 29 листопада 1999 року. Реформування продовжувалося, час вимагав змін, законодавство держави рекомендувало створювати нові форми сільських господарств. КСП почав банкротувати, я особисто займалася оформленням відповідної документації, аби працівники отримали хоч якусь копійку та тварини не залишилися без корму. Час вимагав швидкого реагування: необхідно було щось змінювати, шукати порятунку для людей та господарства. Одним із перших господарств нового формату не лише у нашому районі, а й в Україні стала Агрофірма «Нібас». Керівник Роман Ковальський не побоявся цих змін і створив найпотужніше господарство.
Із якого часу Ви працюєте в Агрофірмі «Нібас»?
Від 2000-го року і по теперішній час я працюю бухгалтером по сільському господарству в Агрофірмі. Знаю кожне поле, де що і скільки посіяно, скільки використано добрива, якого саме, який врожай, скільки зібрали з того чи іншого поля. Все що стосується сільського господарства в цілому я знаю від А до Я. Пам’ятаю скільки знаходиться і що саме в тому чи іншому складі. Може інколи не подобається моїм колегам, що я вимагаю точності, але бухгалтерія – це математика. А вона любить, щоб цифри сходилися!
Коли розпочинається Ваш робочий день? Із чого?
Кожного ранку я розпочинаю свій робочий день о 7-й ранку. Об’їжджаю все господарство. Розпочинаю, наприклад, з току і далі по всіх об’єктах. Я повинна знати, скільки за день привезли продукції з поля, з якого саме, скільки відвезли на склад, скільки витрачено палива, хто працював та транспорті, скільки техніки працює у цей день. Кожного дня планую свій робочий день, так легше працювати. Буває, шо за день є певні корективи, але це не заважає. Навіть вдома все тримаю в голові, що саме треба зробити, підрахувати, скласти звіт. Я така відповідальна ще зі школи, потім технікум, далі інститут. В усьому повинен бути лад. Все треба підрахувати. Знаю напам’ять усі поля, де саме і який склад ґрунту, на якому полі краща врожайність буде, і що саме треба на цьому полі садити. Навіть без допомоги калькулятора можу все підрахувати без помилки. Це й ще тренування для мозку (посміхається).
Із ким із працівників агрофірми Ви співпрацюєте найчастіше?
Тісно працюю з агрономами. Адже це дуже відповідально, на якому полі і які ведуться роботи, що посадили, чим обробляють, яку саме сільськогосподарську культуру. Такий облік ведеться кожного дня. Для бухгалтерії важливо, щоб зійшлися гектари, кілограми, літри. Бувають, звичайно, деякі випадки, що десь щось йде не так. Але я завжди, як кажуть, докопаюся до істини, щоб все було підраховано.
Ви довгий час працюєте на посаді, отже, з керівництвом теж знайшли спільну мову і в стосунках панує взаєморозуміння?
Директор агрофірми Роман Степанович – людина принципова і вимогливий керівник. Поважаю його за мудрість і професіоналізм. Стосунки із керівником добрі тоді, коли працівники виконують добросовісно свою роботу задля загальної справи. Коли все складається, як заплановано, то і атмосфера у колективі буде сприятливою, і господарство буде успішним.
За час Вашої роботи в агрофірмі як змінилися умови роботи, які новітні технології упроваджуються?
Все змінюється та удосконалюється. Змінюються і технології вирощування зернових та олійних культур, з’явилася нова сучасна техніка, яка спрощує роботу комбайнера чи тракториста. Зміни сталися і в системі бухгалтерського обліку. Змінилася система підрахунку, бухгалтерський облік, звітність, завдяки використанню комп’ютерних технологій облік вести стало легше. Та для цього треба було опановувати нові програми. Вчилися всі: і я, і агрономи, і працівники усіх напрямків. Ми прагнули, щоб наше господарство було одним із кращих і мало високі результати.
Агрофірма «Нібас» – багатогалузеве господарство. Які галузі були і є пріоритетними?
Це дійсно так. Окрім основного напрямку – рослинництва, агрофірма за ці роки займалася овочівництвом, садівництом. Коли почали закладати молодий сад, пам’ятаю, держава відшкодовувала кошти на розвиток садівництва. Я постійно їздила у відрядження до Києва з розрахунками, ходила з одного кабінету в інший. І все ж наша агрофірма отримала відшкодування відповідно до встановлених законодавчих актів. Розвивалося тваринництво: на початку було близько 400 голів рогатої худоби, більше 4000 свиней, але з часом довелося відмовитися від цього із-за високої собівартості продукції тваринництва. Наша агрофірма виготовляла і масло, і хліб. Були у нас і млин, і олійниця. У цьому році знову продовжили виготовляти макаронні вироби, які потім роздавали мешканцям ВПО, відправляли нашим бійцям на передову. Відкрили завод по виготовленню рідких комплексних добрив, використовуємо для власної потреби та реалізовуємо на продаж.
Чи важко працювати керівником бухгалтерського відділу? Як складаються стосунки у колективі? Чи все вдається молодим колегам?
Колектив у нашому відділі чудовий, всі розумнички! Працюємо злагоджено, кожен знає всій напрямок роботи. Розуміємо одна одну з першого погляду. Це у нашій роботі важливо. Свій досвід передаю дівчатам. Вчу, що необхідно знати норми використання палива, добрива, висіву посадкового матеріалу, тоді буде легко рахувати ті чи інші підрахунки, навіть спрогнозувати врожай. Кажу інколи: не хочеш – заставимо, не вмієш – навчимо! (посміхається). Жартую! Насправді таких, хто не хоче, у нас немає. Всі старанно працюють, намагаються все зробити вчасно. Тож мої вітання у День працівників сільського господарства насамперед моїм дівчаткам Цапенко Олені, Сап’яній Інні, Кривулі Катерині, Бабенко Оксані, Аракеловій Надії. Хай у вас все буде чітко, як в бухгалтерії, – і в роботі, і в особистому житті.
Що найважче у Вашій професії?
Не вистачає часу! Дуже важливо підвести підсумки за рік, щоб все зійшлося по кожному напрямку роботи, по кожному пункту, і звісно здати річний звіт! Обов’язково підрахувати собівартість по кожній культурі. На це зазвичай потрібно приблизно два місяці. Провести інвентаризацію у кінці року. І не встигли закінчити рік, як треба розпочинати новий рік з посівної. Я тісно працюю з директором господарства та його агрономами, водіями, механізаторами.
Знаходити вільний час для себе?
Для мене найкращий відпочинок, коли на роботі і вдома все добре, все сходиться. Коли мої рідні здорові і радісні. Це для мене найбільший спокій та щастя. Радію, що мої донечки Ліна та Інна вдалися у мене, – розумні та відповідальні. Вони теж обрали професію бухгалтер. Онуки – це моє найбільше щастя! Мої онуки Нікуся, Олександр та Влад. У цьому і є моє щастя – лад вдома, на роботі, то й на душі гарно.
Схвально відгукується про роботу Тетяни Іванівни Картавенко керівник Агрофірми «Нібас» Роман Степанович Ковальський
У кожного керівника є свої критерії, яким повинна відповідати людина на тій чи іншій посаді. Для мене головна оцінка – ставлення людини до роботи та відданість справі. Саме такою і є Тетяна Іванівна Картавенко. У бухгалтерії усі дівчата працьовиті, за мої роки керівництва склад бухгалтерії змінювався найменше. Тетяна Іванівна відрізняється від інших тим, що це жінка, так би мовити, поза віком. Вона енергійна, розумна, швидко реагує на впровадження нового, сміливо опановує новації. Молоді є чому у неї повчитися! І Тетяна Іванівна ділиться своїм досвідом. Це людина, якій нічого не треба розказувати та нагадувати, вона все знає і свої обов’язки виконує бездоганно. Все господарство тримається на ній. Вона не вміє працювати наполовину. А позитивні людські якості дають їй змогу налагоджувати добрі товариські стосунки з усіма членами колективу.
