У південних та східних регіонах України розпочинається збір нового врожаю – стартували жнива 2022 року. Незважаючи на всі складнощі та випробування, які виникли у зв’язку з воєнним станом, та дещо аномальні погодні умови, аграрії Синельниківського району зуміли виростити сільськогосподарські культури та вчасно підготуватися до збиральної кампанії. Аграрії кажуть: «Погода чудова, сухо та спекотно – те, що треба для косовиці». Ми побували на полях, на які вийшли перші комбайни, та запитали, як проходять жнива в Агрофірмі «Нібас». До спілкування запросили директора товариства Романа Ковальського.
Романе Степановичу, коли саме у Вашому товаристві розпочалися жнива?
– Жнива розпочалися 5 липня. У поле виїхало дев’ять комбайнів. Вже із перших покосів зібрано 200 тонн зерна. Можемо сміливо стверджувати, що косовиця в нашому краї стартувала. Станом на вечір 8 липня намолочено 2700 тонн озимої пшениці.
Чи вистачає на сьогодні палива, техніки, і людських ресурсів для повноцінного виконання робіт?
– На сьогоднішній день поки що всього вистачає, бо готувалися завчасно. Людських ресурсів може б і треба було добавити – гарних механізаторів, але у нас працюють дійсно досвідчені професіонали. Звісно, хтось пішов на фронт захищати країну, хтось злякався війни – втік. Працюють ті працівники, які залишилися. Прийняли ще чотирьох працівників – це люди, які приїхали з Донецької та Луганської областей.
Які прогнози стосовно врожаю? Чи вдасться цьогоріч зібрати урожай згідно із запланованих показників?
– Показники врожаю залежать від певних критеріїв: як вчасно та які засоби захисту рослин були внесені, чи достатня кількість добрива, а також чи дотримано технологію вирощування зернових. Якщо всі вимоги дотриманні, то залишається сподіватися на милість Всевишнього та на кількість опадів у цьому році в нашому регіоні. Але остаточні підсумки зробимо і яка урожайність ярого ячменю та пшениці, коли увесь врожай буде зібрано та зберігатиметься у складах.
Що сіяли і які зернові косять комбайни товариства? Що краще у цьому році визріло?
– Зараз розпочали косити озиму пшеницю, площа якої 3160 гектарів, та ярий ячмінь, площа якого 700 гектарів. Також в структурі посівів є кукурудза, ріпак та сонях.
Чи немає страху у працівників господарства проводити польові робіти, адже у Синельниківському районі були «прильоти»?
– Дякувати Богу, що у нашій громаді все спокійно. Що буде далі найближчим часом – через тиждень, два-три чи місяць – ніхто не знає. Але ми сподіваємося, що все буде добре. Наші Збройні Сили нас захищають і ми вистоїмо. Тому збираємо врожай та гартуємо Перемогу.
Як плануєте розрахунок з пайовиками? Згідно з договором?
– На сьогоднішній день ми підраховуємо всі свої ресурси. Агрофірма «Нібас» взяла велику кількість пільгового кредиту, термін якого закінчується 1 грудня 2022 року. Сподіваємося, що держава підтримає сільгоспвиробників та надасть можливості пролонгувати ці кредити, щоб не погашати їх до 1 грудня цього року. Адже цінова політика на всі види сільськогосподарської продукції на сьогоднішній день катастрофічна. У минулому році ми видавали по одному господарству – 25 тисяч гривень, по другому – 15 тисяч гривень, по іншому – 11 тисяч гривень. У цьому році плануємо здійснити виплати не менші, ніж у минулому. Пайовикам бувшого колгоспу «Прогрес» обіцяли цьогоріч виплати здійснити по 20 тисяч гривень. Від обіцяного ми не відмовляємося. Тому будемо звертатися до пайовиків поставитися з розумінням до ситуації, яка виникла у нашому господарстві «Нібас», і взагалі до ситуації в аграрному секторі в Україні. Зараз у господарстві на зберіганні зернових 9 тисяч тонн, соняху близько 4 тисяч і вже збираємо новий врожай – а це 12-13 тисяч тонн зернових, ще соняшник та інші культури. Більшу частину віддамо, як і обіцяли, грошима, іншу кількість доплатимо тоді, коли морські порти відкриють і буде продаж зерна. За теперішніми цінами, щоб розрахуватися за пай та виплатити податки, треба продати близько половини того, що вже зберігаємо, та зібраного врожаю. А тієї частини, що залишиться, якщо її зараз продати, не вистачить навіть для нормального функціонування підприємства та для засіву восени й навесні. Але сподіваємося, що до нового року ситуація стане краще і війна скінчиться.
Як відбувається реалізація сільгосппродукції у такий важкий для всіх час?
– Сьогодні продати хоч б якусь кількість продукції, теоретично чи практично, немає змоги. Щоб ви розуміли, раніше у нас був один посередник, наприклад «Степовий елеватор» ТОВ «АТ Каргілл», якому ми здавали чи то зерно, чи соняшник. І він напряму продавав через морські порти іншим країнам – Індія, Китай та країни Європи. А яка зараз ситуація? Великі трейдери вийшли з ринку України, бо вони займалися експортом сільськогосподарської продукції десятками мільйонів тонн. На зміну їм прийшли маленькі «трейдери-перекупники». Тепер вони скуповують продукцію невеликими партіями за копійки, везуть автотранспортом в порти південних регіонів – Рені, Ізмаїл, де перепродують продукцію аграрного сектору до країн Болгарії, Румунії, Угорщини. На західному кордоні – це країни Польща, Словаччина та країни Прибалтики. І вже трейдери цих країн продають наше зерно по 460-480 доларів. Що ж залишається нашим виробникам, якщо відняти 25$ трейдеру, 130$ – транспорт, 200$ – зарубіжний трейдер? Тільки 100$ – доходу, а це три тисячі гривень. На сьогодні, з початком збиральної кампанії, ринкова ціна на зернову продукцію впала: пшениця – 60-70 доларів, ячмінь – 50 доларів. Як агрофірми та маленькі виробники можуть вижити у таких складних умовах? Навіть при всіх сприятливих умовах держава не може логістично продати більше, ніж 1,5 мільйонів тонн зерна на місяць, а в рік – 18 мільйонів тонн! Запасів зернової продукції в Україні, вирощених у 2021-2022 маркетингових роках, 28 млн! За прогнозами експертів, аграрії зберуть 50-60 мільйонів тонн нового врожаю. Як можна експортувати 70 млн т зернової продукції при спроможності 18 млн тонн на рік? Тому і ринкова ціна на зерно буде на найнижчому рівні, бо його багато, а продати неможливо. Тому заяви державних чиновників про те, що збільшиться експортування продукції, нічого не значить. Бо саме головне – вони не говорять, що до початку війни ціна на пшеницю була у межах 9 тисяч гривень, соняшнику – 18-22 тисячі гривень. А в цьому році ціни на зерно – 3,5 тисяч гривень, на соняшник – 7-8 тисяч гривень. А це крах для агровиробників.
Де плануєте зберігати зерно нового врожаю, враховуючи що елеватори та порти не працюють?
– Плануємо зберігати врожай у власних ангарах з використанням нових технологій. Приводимо до ладу умови зберігання, добудовуємо ангари, будівництво яких було розпочато раніше. Будемо використовувати нову технологію – зберігання у мішках, а це приблизно 5-6 тисяч тонн. Минулий врожай та цьогорічний, а це приблизно до 30 тисяч тонн різних видів продукції, буде зберігатися до того часу, поки не відкриють порти. Зберігання зернових потребує великої уваги, постійна фумігація, перекидання. Тільки за осінньо-зимовий період необхідно буде 4 рази перекидати 30 тисяч тонн зерна. А це енергозатрати та людські ресурси. Елеватор селища Залізничне на сьогодні взагалі не планує закуповувати зерно та сонях, бо досі тримають врожай минулого року. Це буде важко для маленьких підприємств, які не мають власних можливостей для зберігання. Це катастрофа та розорення для сільського господарства. Але не втрачатимемо надію, що ситуація таки покращиться і, головне, на нашій землі запанує мир.
Дякуємо Вам за цікаву розмову. Бажаємо аграріям нашого краю рекордних врожаїв, попри економічні та погодні негаразди. І нехай ниви та поля колосяться під мирним українським небом.
