17 грудня Петропавлівська громада попрощалася із полеглим захисником України.
Зиков Руслан Сергійович народився 26 листопада 1975 року в росії : село Роздолля Касторенського району Курської області. За національністю білорус.
Родина Руслана проживала у Луганській області.
Після школи юнак навчався у Лисичанському ПТУ, яке закінчив у 1992 році. За спеціальністю маляр-штукатур. Умів усе робити своїми руками.
Ще до війни переїхав до Петропавлівки, де проживав і працював на різних роботах. На виробництві у ПП “Будмак”, що в районі колишнього автопарка.
Був працьовитим та хазяйновитим, мав власний інструмент: бензопилу, бензокосу і т. ін.
В господарстві своєї цивільної дружини Юлії виконував всю чоловічу роботу.
А після її смерті знайшов дах над головою у родині по вулиці Благодатна. Допомагав утримувати корів, велику рогату худобу, був незамінним помічником.
Часто згадував свою маму, якої вже немає в живих.
Був призваний до лав ЗСУ 02 серпня 2024 року. Воював гранатометником.
У листопаді приходив з війська у коротку відпустку.
26 листопада Руслан Зиков відсвяткував своє 49-річчя.
А 28 листопада загинув. Там же, де і народився. В Курській області, біля населеного пункту Нижній Клин, Суджанського району. Під час виконання бойового завдання.
Світла і вічна пам’ять Герою, луганчанину, який проживав у Петропавлівці і загинув, захищаючи рідну землю!
Нехай вічний спокій оберігає його душу, нехай пам’ять про Героя України, захисника залишається в серцях!
Герої не вмирають!
