Зустрічати із усмішкою кожну людину, намагатися допомогти їй, підтримувати кожного словом і ділом; турбуватися про своє село – ось у цьому вбачає своє головне призначення на посаді старости Троїцького старостинського округу Ольга Луганська.
– Найперше, що я зробила на посаді старости, це пройшла селом, що називається від двору до двору, щоб особисто познайомитися із кожним жителем села, – згадує Ольга Вікторівна. – Це найбільше мене тривожило, адже я не корінна жителька, переїхала жити в це село. Хвилювалася, чи не буду я чужою для односельців. Зараз із гордістю можу сказати, що добре знаю всіх мешканців, навіть краще, ніж мій чоловік, який родом з Троїцького.
Переїзд із рідного міста – це тривожна сторінка в житті родини Ольги Вікторівни. Мирне тихе затишне життя в Макіївці Донецької області. Ольга Вікторівна за фахом вчителька англійської та української мови, викладала в школі, працювала заступником директора школи з навчально-виховної роботи.
2014 рік все змінив. Макіївка опинилася на тимчасово окупованій території. Почалися утиски зі сторони окупаційної влади. Ольга Вікторівна звільнилася з роботи. Займалася репетиторством. Все важче стало виїжджати до рідних. Відчувалося прискіпливе ставлення на пропускному пункті, все більше часу стояли в черзі. Донька закінчила школу і вступила до медичного вишу в Дніпрі. Це й стало останнім аргументом, щоб остаточно переїхати жити в Троїцьке. Важко дався переїзд синові-школяреві, не хотілося лишати друзів і свою школу, процес адаптації був затяжний.
Але зараз все добре: син Роман навчається в 9-му класі, донька Тетяна проходить інтернатуру у Павлограді, чоловік працює водієм в агрогосподарстві. Зізнається Ольга Вікторівна, що і їй було непросто пристосуватися до сільських умов – все ж половину життя прожила в місті. Та до труднощів не звикати, навчилася всьому, роботи не боїться. Працювала в продуктовому магазині.
Коли голова Української ТГ Олена Макогон поділилася своїми планами про призначення її старостою, Ольга Вікторівна здивувалася.
– Було приємно, що мені довіряють таку серйозну й відповідальну роботу. Трішки лячно: а чи справлюсь, а чи зможу? Знаю Олену Анатоліївну як досвідченого керівника, тож, певне, вона побачила в мені організаторські здібності і потрібні людські якості для цієї посади.
Нова справа в житті дала поштовх до вивчення нового – вивчала законодавство, брала участь у вебінарах та тренінгах, радилася із досвідченими людьми. Відкрита щира вдача Ольги Вікторівни допомагала швидко налагоджувати контакти, шукати однодумців.
– Спочатку я хвилювалася, що не зможу вирішити господарські питання, адже навіть прості, але такі важливі питання благоустрою треба вирішувати з керівниками господарств. Чи підуть мені назустріч? Чи відгукнуться на мої прохання? Але мої сумніви виявилися марними. Співпраця з агротовариствами була налагоджена. І директори товариств відгукуються на прохання.
Дослухається староста до підказок жителів села.
– Можливо я, як жителька міста, не побачу якоїсь сільської проблеми! Дуже вдячна буду за поради. І конструктивну критику приймаю, аби це було на користь села. В обов’язки старости входить і допомога жителям в оформленні документів. Звертаються люди похилого віку проханням покосити бур’яни за двором чи за городом. А ось сварки чи конфлікти між жителями, на щастя, доводиться вирішувати нечасто.
Додалося турбот і з влаштуванням вимушених переселенців. Всього в Троїцькому старостинському окрузі проживає 80 осіб із числа ВПО. Більшість проживають у родичів чи у знайомих. Чотири родини, які прийняли до себе ВПО, отримують компенсацію за комунальні послуги від держави. Декілька сімей проживають самостійно. Про них треба потурбуватися – як вони будуть опалювати житло. Це питання вже піднімалося в громаді. Усі вимушені переселенці постійно отримують гуманітарну допомогу.
– Намагаємося допомагати усім. Неодноразово зверталися до нас з проханням знайти роботу. А ось це проблематично. Навіть місцеві жителі не забезпечені роботою. Це проблема, певне, кожного села, на жаль.
Трішки сумує Ольга Вікторівна за вчительством, за улюбленою англійською мовою. Але ж і робота старости не менш цікава, вважає вона. Це спілкування, вирішення проблем, допомога жителям.
– Із часом приходить досвід, налагоджуються зв’язки. На посаді старости легко працювати, коли є підтримка. Я вдячна голові Української ТГ Олені Макогон, голові СФГ «Олімп» Ользі Ліпатніковій, директору ТОВ «Гарант-Агро» Віталію Прохорову, до них я завжди можу звернутися за допомогою. Вдячна кожному жителю села, що у цей тяжкий для усієї країни час, кожен виконує відповідально свою роботу, бо у кожного свій фронт.
