Оксана Мороз – вихователька дитячого садочка «Малятко» з 2017 року. З 2011 по 2016 рік працювала у дошкільному закладі «Тополька». Закінчила Слов’янський педагогічний університет.
З якого часу Ви зрозуміли, що хочете стати вихователем у садочку?
Напевне з дитинства. Це була моя мрія.
Пам`ятаєте свій перший робочий день?
Він був емоційним, з приємними враженнями. Дітки такі всі цікаві були. Мені було легко, адже моя донечка того часу була такого ж віку. Тому я легко знайшла контакт зі своїми вихованцями.
Які зараз сучасні діти? Які їх вподобання?
Зараз всі дітки мобільні, їхні уподобання це, звісно, смартфони, планшети та ігри в гаджетах. Але все залежить від родини. Якщо батьки читають казки, граються зі своїми дітками, то і діти теж проявляють інтерес до книг. Грають в живі ігри. У таких дітей дуже розвинена уява.
Яке улюблене заняття з вихованцями?
Аплікація. Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка, а в душі заховано багато нерозкритого змісту, яке шукає собі кращого вираження. Кожна дитина індивідуальна, яка неповторно сприймає навколишній світ і відтворює за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів і технік. Люблю за цим споглядати.
Що важкого у Вашій професії?
Мабуть, найбільше психологічно важко, щоб дитина тебе бачила і чула. Головне – знайти контакт з нею. Зараз дітки живуть у віртуальному світі. Тому все одно знаходимо різні цікаві методи і способи привернути увагу дітей до живого світу.
Яке Ваше улюблене заняття або хобі?
У вільний час в’яжу спицями. Це всиляє спокій та психологічно розвантажує.
Як проводите свій вільний час?
Як тільки є вільна хвилина, то проводжу її з донечко Олександрою. Їй 13 років. Любимо спілкуватися, говорити на різні теми, проводити час у колі родини.
Що найбільше вразило у спілкуванні з вихованцями? Є такі цікаві випадки?
Найбільше, звісно, дитячі вислови та реакції вихованців на ті чи інші життєві ситуації. Деякі залишилися назавжди у моїй пам’яті. Одного разу, коли проводили тиждень безпеки, організували розвагу. Головні герої, за сценарієм, Карлсон і Баба Яга знайшли сірники і почали намагатися їх запалити, промовляючи при цьому: «Зараз розведемо багаття, аби погрітися». А один із хлопчиків схопився зі стільця і почав плакати та кричати: «Заберіть у них сірники! Вони садок спалять! Де ж ми будемо гратися!». Ми сміялися від душі! А ще дуже цікаво спостерігати за сюжетно-рольовими іграми, які діти самі організовують.
