Саня, Саша, Санічка наш рідненький! Найкращий чоловік! Найкращий татусь наших хлопчиків! Синочок наш ріденький для двох родин! Чи чуєш ти нас? Чи бачиш? Чи знаєш, як нам важко без тебе?
40 днів минуло з того дня, як ти залишив нас самотніми від горя на цій землі. Якими ж тяжкими були для нас ці дні! Виплакали усі сльози, серце розривається від болю.
… Усі наші щасливі спогади пов’язані з тобою. Як ми раділи, коли зустріли тебе у своїй сім’ї! Такий вихований, такий гарний, такий розумний і такий турботливий! Тільки про такого чоловіка для своєї доньки ми мріяли! Ми навіть зятем тебе називати не хотіли – тільки синок, синочок. Ми вдячні були тобі за щасливе подружнє життя нашої доньки. А як ми раділи, коли народився Льовушка, наш онучок, ваш первісток! А згодом і Глібушка, наша втіха! Щаслива родина, щасливі діти! Це наше щастя! Тільки б жити! Тільки б радіти… Клята війна!
Санічка! Ти не міг бути осторонь! Йшов воювати за своїх хлопчиків, за свою сім’ю, за свою землю. Ми хвилювалися за тебе кожну хвилину, вірили в тебе, вірили в Перемогу! Про найстрашніше боялися навіть подумати. Та чорною птахою страшна звістка увірвалася в наш дім: загинув…
Розум відмовлявся вірити, серце не сприймало реальність. Чорними стали дні і ночі. Мов у тумані… Поховання. Нестерпний дощ. Домовина. Людей тьма-тьмуща! Твої, Санічка, друзі, колеги, побратими. Прийшли тобі вклонитися, Герою!
Дні минали поволі, а з кожним днем ставало тільки важче. Час не лікує, біль не проходить. Єдина втіха – Льовушка та Глібушка – частинка тебе, Санічка! Твої синочки, продовжувачі твого роду. Та як же боляче усвідомлювати, що маленький Глібушка і не запам’ятає свого татка! Він ще не розуміє усієї величини нашого горя. А старший Льовушка все запитує: «А де тато? А скоро він приїде?» Що сказати йому? Як пояснити?
І сьогодні на 40-й день твоя душа підніметься на небо. Молимося, щоб відкрилися для тебе ворота раю. Ти своїм життям, своїм жертовним служінням Батьківщині, своєю героїчною смертю заслуговуєш Царства Небесного і Вічного спокою. А пам’ять про тебе буде вічна. Твоє ім’я буде навіки серед Героїв України.
Обіцяємо, що твої синочки виростуть гідними твоєї пам’яті. А ми пам’ятаємо тебе щомиті. Любимо. Знаємо, що десь там на Небесах ти будеш найкращим агнелом-охоронцем своїх діток і дружини. Спи спокійно, наш ріднесенький, наш дорогий чоловік, татусь, синочок, наш Санічка…
Родина Кривулі
