21 листопада, у День гідності та свободи, виповнюється рік, як загинув у боях за Батьківщину наш земляк Володимир Володимирович Зелененко.
-Рік минув, а ми ніяк не можемо повірити в те, що татуся немає з нами поряд, – згадує донька Сніжана.
Не залишає туга серце дружини Світлани Іванівни:
-Як же так? Він так любив життя! Все нагадує про нього. Володимир був зразковим чоловіком і татусем. Онучечку нашу любив безмежно. Заради неї та всієї нашої сім’ї він і пішов воювати ще в 2019 році.
35 років щасливого шлюбу мов один день, мов одна мить… Весь цей рік дружина згадує все до найменших дрібниць. Бачить, як тяжко перенесли звістку про його загибель донька та онучка.
-Часто підходить онучка до портрета і просто довго дивиться. Переживає, сумує… Одного разу, коли я їй заплітала коси, сказала мені: «А дідусь все ж краще мене заплітав!» Таким він був, наш Вова, дуже турботливим, дуже уважним. Піклувався про онуцю від народження. Софії 10 років, вона народилася 23 серпня, в День державного прапора. Вона знає, чиїм життям завойована свобода українського народу – дідусь загинув у День гідності і свободи.
Володимир Зелененко воював на Сумському, Харківському, Донецькому напрямку: Охтирка, Ізюм, Балаклея, Слобожанське, Волноваха, Соледар. Родина допомагала, передавала посилки на передову через волонтерів.
Бахмут – фортеця Героїв, фортеця міцності і мужності. Тут Володимир прийняв свій останній бій. Разом з побратимами він пішов на завдання. 8 днів вони були на позиціях. На 9-й Володимира було тяжко поранено. Побратими винесли його з поля бою. Але поранення були несумісні з життям.
21 листопада 2022 року Володимир залишив цей світ і поповнив лави Небесного Війська.
В частині Володимира чекала нагорода – Бригадний Хрест. Цю нагороду мали вручити після повернення із завдання. Але вручив цю нагороду командир рідним Володимира Зелененка при похованні Героя.
-Ми завжди йому говорили: «Бережи себе!» А він так весело і так впевнено говорив: «Все буде добре! Я занадто люблю життя, щоб його втратити! Я знаю заради кого я живу – заради Сніжани і Вікусі!» І ми йому вірили, – згадує дружина.
Тепер вони – дружина, донька, онучка – живуть заради його пам’яті.
Зелененко Володимир Володимирович, 06.11.1966 року народження, мешканець с.Миколаївка. Командир відділення кулеметного взводу другого механізованого батальйону 93-ї ОМБр “Холодний Яр”.
Загинув 21 листопада 2022 року біля м.Бахмут Донецької області.
Вічна пам’ять Герою!
