Ні на мить не згасає вогнище, на якому готують їжу для захисників. Ні на мить не зупиняється живий потік людей – їдуть на фронт, їдуть з фронту, везуть поранених, їдуть волонтери. Ні на мить не зупиняється робота пункту харчування. Від перших днів війни він – Чумацький Шлях – став шляхом до Перемоги. Тут завжди безупинний рух. Тут працюють у режимі постійної готовності.
31 грудня. Звичайний день. Чоловіки наглядають за вогнищем, рубають дрова, виконують важку фізичну роботу – переносять мішки з овочами, піднімають казани з триног. Жінки – біля вогнища готують страви.
У залі накривають столи, миють посуд, готують салати, бутерброди, викладають консервовані овочі. Щойно зайшли військові – для них готові гарячі страви. І найголовніше – борщ.
Кухарки розповідають:
– Буває запитуємо після борщу: «А яку другу страву?». А вони відповідають: «І на друге борщ!». Ми й розуміємо, що швидкий перекус вони зуміють організувати, а ось борщ для них як свято.
Цього дня на допомогу кухаркам приїхали помічниці із села Шевченка. Вони чистять картоплю, цибулю, шинкують капусту. Це велика частина роботи. Біля казану з борщем працюють досвідчені кухарки. Тут потрібне особливе вміння.
Тут же чоловіки налаштовують польову кухню, на ній готують компот. Вирішили, що борщ все ж краще готувати на вогнищі.
Напоготові стоять пластикові відерця з варениками. Це передача зі Львову. Щотижня приїздять сюди волонтери, які привозять не лише вареники, а й випічку, м’ясні напівфабрикати. Вареники розігрівають і подають військовим на столи. Кухарочки вихваляють львівських волонтерів, які дуже смачно вміють готувати і на столі вареники дуже доречні.
Цього ж дня привезли новорічні подарунки для захисників від жителів села Хорошого. Пакуночки роздавали хлопцям, які після обіду виходили з приміщення. Найголовніші подарунки – листівки, які діти виготовили власноруч. Захисники із радістю беруть дорогоцінні обереги. На кухню хорошани привезли м’ясо качок на борщ, консервацію, випічку.
Перед входом в залу Неля із села Шевченка на столах розклала передачу, яку отримала від польських волонтерів. Захисники мали змогу взяти собі шкарпетки, светри, рукавиці, взуття.
Господиня Наталя Біловол слідкує за порядком, щоб все було вчасно зроблено, щоб не було зупинки, щоб на столах було усього вдосталь. Столи накриті завжди щедро. Окрім гарячих страв – салати, бутерброди, сало, овочі, солодощі, випічка, цукерки.
Господар вирішив все ж ялинку встановити, хоча перед цим і були дискусії. За декілька годин до Нового року ялинку поставили перед входом. Лише на декілька хвилин для фото змогли відірватися кухарки та їх помічниці – і знову по робочих місцях.
Приїхали автобуси з хлопцями. Запрошують до столу, пропонують борщ, кашу, вареники. Тут же – чай, кава, печиво. Подаруночки в дорогу. Слова вдячності, обійми. Побажання.
І сподівання:
– День Перемоги будемо святкувати тут!
Автобус. Хлопці, усміхнені і позитивні, з вікна махають руками. Тут, біля Чумацького Шляху, шлють вітання: до зустрічі!
