Саме такий напис на автомобілі, на якому хлопці приїхали з Херсонського напрямку в коротку відпустку, – «Взяли Херсон – тепер на Крим!». Таку мету поставили собі хлопці. Так налаштовані, вірять лише в Перемогу. І, звичайно, вірять в повернення усіх територій. Серед цих мужніх сміливців, визволителів Херсонщини і наш земляк Іван Виходцев.
У школі Ваню пам’ятають тихим, спокійним, завжди усміхненим хлопцем. Бойовим чи войовничим ніхто б його назвати не міг. Дружелюбний, доброзичливий у класному колективі, серед однолітків. Вчителі теж згадують його як добросовісного, старанного і працелюбного. А вдома Ваня був незамінним помічником – справжній господар!
Коли Івана Виходцева призвали в 2015 році в четверту хвилю мобілізації, хвилювалися за нього всі: як він там? Занадто мирним хлопцем він здавався. Здивувало усіх і псевдо Івана – «Каратель», пряма протилежність усій натурі! Але на війні своє сприйняття, свій гумор і свій погляд на світ.
Військову службу проходив в одній із механізованих бригад Збройних Сил України кулеметником. Довелося бувати Івану у найгарячіших точках, у найзапекліших боях. Одним із найважчих періодів АТО була Світлодарська дуга. Саме тут, у боях за Батьківщину гартувався характер молодого захисника. Тут знайшов справжніх друзів-побратимів. Коли скінчився термін служби, Іван знову повернувся до мирної праці на шахті. Згодом одружився, народився синок Іллюша.
Напруга на Сході України не стихала. Доки врешті не перейшла в ту стадію, якої не хотіли, та все ж чекали – повномасштабний наступ. Країна-агресор підступно готувалася ввести свої війська на українську землю.
Іван Виходцев у перші дні війни пішов на захист Батьківщини. Це вже був не той сором’язливий хлопчик. Побратими побачили справжнього воїна – мужнього, сміливого, здатного мудро оцінювати ситуацію і приймати рішення. Сьогодні Іван – командир. Його поважають і молоді вояки, і досвідчені солдати.
Нечасто доводиться бувати Іванові у рідному селі Хорошому. Кожен хоче обійняти його, подякувати, розпитати. Навіть у рідному селі Ваня продовжує вести себе як захисник і як воїн. Він роз’яснює, коротко інформує, мудро робить підсумки і має відповіді на всі запитання на кшталт: Чому? Як? Навіщо? Коли? Односельці говорять, що після спілкування з Ванею набираються такої сили і віри, що й сумнівів бути не може, що Перемога наша вже близько.
Ваня знову з побратимами на бойових позиціях. Із зброєю в руках вони боронять наші рубежі, змушують ворога тікати з української землі. На таких воїнах, як наш Іван, тримається наша армія. Бо вони і складають ту силу, яку ми називаємо коротко і вагомо – ЗСУ!
