Розповідає Наталя про своє мирне життя небагато, бо все це лишилося ніби в іншій реальності:
-Все сподівалися, що агресор зупиниться, але цього не сталось. Я працювала в дитячому садочку. У лютому не стало і самої будівлі дитсадка – влучила бомба. Чергове авіабомбардування. Мене та інших працівників звільнили з роботи. Не стало і самого закладу. Тоді і вирішили виїхати в безпечне місце, але щоб недалеко.
Знайомі порадили їхати до Петропавлівки, навіть допомогли знайти будинок. Так родина Наталі із 5 осіб приїхала до селища.
Виникли проблеми із опаленням будинку – потрібно було знайти дрова та вугілля. На допомогу прийшли сусіди – сім’ї Руденко та Збруєвих. Василь Володимирович Збруєв звернувся до селищної ради, і селищна рада надала дрова, причепом дрова привезли до будинку. Олена Руденко допомогла з придбанням вугілля.
11 березня Наталя із невісткою навідалась до селищної ради, щоб подякувати жителям селища за чуйність і допомогу.
-Люди допомагали всім, аби ми найшвидше облаштувалися на новому місці. Перший тиждень відсипалися, було дивно спати, коли навколо тиша. Дитина почала хоч посміхатися. Тож я хочу подякувати за підтримку та вчасну допомогу родинам Руденко, Збруєвим і Скрипник та за підтримку селищній раді. Це для нас дуже важливо. Спасибі вам за тепло, яким нас зігріли у Петропавлівці.
