Лист однокласників
Ми – випускники Хорошівської школи 1993 року. Наступного, 2023-го року, виповниться 30 років, як ми закінчили школу, а нас і досі об’єднує шкільна дружба. Ми радіємо зустрічам, обмінюємося повідомленнями, телефонуємо один одному.
І ось тут нас об’єднала біда, велике горе, біль і сльози. Ми дізналися, що не стало нашого однокласника Віктора Дейнеки. Ми не могли повірити в це. Такого вояку, як наш Вітя, треба було ще пошукати! Військова виправка, рішучий, мужній! Служив в миротворчій місії ООН в Лівані. Здавалося, що його ніяка куля не може наздогнати, ніяка зброя не здолає.
12 серпня Вітя загинув в боях на Донеччині. Страшна звістка швидко розлетілася. Ми хотіли усім класом приїхати в рідне село, щоб провести в останню путь нашого дорогого однокласника. І тут ми дізналися, що навіть цього ми не зможемо зробити. Вітя числиться пропавшим безвісти. Дуже гірко це усвідомлювати.
А за цією втратою ще одна: не стало сина нашого однокласника Андрія Яковлєва.
29 серпня Артем загинув на Херсонщині. Серце розривається від болю! Ми всі маємо дітей, і не можемо навіть уявити, як це страшно й боляче втрачати своїх найдорожчих! Серце розриваеться вiд болю! Гинуть нашi дiти! Сльози душать… В це неможливо повiрити…
Вітя і Артем мужньо захищали нас з вами! Вони наші Герої! Низький уклiн батькам за Синів! Хочеться, щоб наше співчуття хоч якось полегшило батькам біль втрати. Розуміємо, що це навряд чи можливо…
Боже, дай нам сили, витримки… Це страшне горе, яке не передати словами. Це відібрали у батьків найцінніше що є на цілому світі.
Шановні Ольго Михайлівно, Анатолію Івановичу! Ми будемо завжди пам’ятати Вітю! Прийміть від усього серця наші співчуття.
Танюшо, Андрію! Світла пам’ять Вашому синочку Артемці! Співчуваємо! Низький уклін вам, батьки Героїв!
Із повагою до вас і світлої пам’яті наших Героїв випускники 1993 року.
