Напередодні професійного свята у селі Хорошому водії колишнього колгоспу Ватутіна вирішили організувати зустріч, щоб згадати роки роботи та привітати один одного зі святом.
День працівників автомобільного транспорту, День автомобілістів, а в народі називають у народі – День водія або День шофера. Говорять, що коли зустрічаються два шофера, то мовчати точно не будуть, бо у них завжди буде тема для розмови. А коли ж зустрічається багато водіїв, та ще й таких, що працювали колись в одному колективі, то ці розмови будуть нескінченими.
Ідею зустрічі подала єдина жінка в колективі водіїв колгоспу – Людмила Приходько. Цю думку підтримали, бо зрозуміли, що давно вже хотіли б зустрітися та позгадувати минуле. Хоча й доводиться бачитися у селі дуже часто, але для бесіди часу завжди не вистачає. Найперше, зробили спільне фото на вході до колишнього гаража. Потім обійшли спустіле подвір’я, оглянули приміщення, що колись вміщали багато техніки.
Розповідає Григорій Тільний, завгар колгоспу:
– Коли я працював завгаром, у автопарку було 69 транспортних одиниць: 27 вантажівок, 5 спецтранспорту. Водіїв та механіків було близько ста чоловік.
Згадує Василь Коршун, головний механік колгоспу:
– Мені запропонували перейти із Осадчого в Хороше. Пам’ятаю, що коли приїхав, мені дали на вибір два автомобіля – ГАЗ і ЗІЛ. Я обрав ГАЗ. Із 1985-го року почав працювати головним механіком колгоспу.
Найдосвідченішим серед зібрання був Анатолій Чумак:
– Більше за мене ніхто водієм не працював. Мій стаж розпочався від 1966 року. Тільки здобув права – відразу став до роботи. Тиждень підміняв хлопців, а потім і автомобіль закріпили за мною. Так і пропрацював у колгоспі. Коли починав працювати – зовсім не було дороги, не те, що асфальтової, а навіть і кам’янки. Пам’ятаю, як важко було їздити по осінньому бездоріжжю. Уже пізніше, через пару років, почали будувати дорогу із каменю.
Найвідповідальнішою була робота, коли він возив школярів на колгоспному автобусі. Це був підвіз до школи. Багато років діти знали дядю Толю як водія шкільного автобусу.
– У мене була залізна дисципліна! – згадує водій автобусу. – Ніхто не запізнювався. Тож ніколи не було й надзвичайних ситуацій. Автобус рухався чітко за графіком.
До водіїв колгоспу у цей день доєднався і Олександр Новак. У нього за плечима солідний стаж роботи в автобусному парку. А нині він – водій шкільного автобусу.
Одним із найдосвідченішим серед присутніх – Григорій Мамренко. Від юності за кермом, працював добросовісно і у колгоспі, і в агротоваристві.
Геннадій Кунда теж прийшов працювати водієм у колгосп відразу після служби в армії в 1989 році. У Олександра Костромського такий же початок трудового шляху: армія, колгосп. А Геннадій був наставником у нього.
Взагалі водії згадують, що майже усі розпочинали працювати відразу після проходження служби в армії. Після реформування колгоспів майже всі стали працювати в ТОВ «Еліта».
Серед чоловічого колективу працювала і єдина жінка – Людмила Приходько. Її водійський стаж – 27 років.
– Добре пам’ятаю той день 4 березня 1984 року, коли прийшла працювати в колектив. Тут познайомилася з майбутнім чоловіком Павлом. У нього стаж водія 32 роки. Тож разом у сім’ї маємо 59 років водійського стажу.
Людмила як водійка заслуговує окремої розповіді. Вона ні в чому не поступалася чоловікам, їздила за кермом будь-якої техніки, швидко виконувала усі завдання. Про неї розповідали легенди, бо не було такої задачі, з якою б вона не справилася.
Загалом зустріч видалася теплою, доброзичливою. Згадували веселі випадки, курйози. Скільки було цікавого! Не лише працювали, а й гуртом відзначали усі важливі події і в особистому житті, і в межах країни. Прийшли до думки, що водії – це особлива спільнота.
– Колишніх водіїв не буває! – запевняли вони. – Це спосіб життя! Недарма ж говорять, що живе тільки той, хто завжди рухається вперед. А ми завжди рухалися лише вперед.
