Ліза приїхала з мамою до села Осадчого разом з мамою з Донеччини. Дуже хвилювалися обидві, коли приймали рішення про переїзд. Залишати свій будинок і налагоджений побут було тяжко, але війна підступала все ближче. А Лізі скоро народжувати.
Про село Осадче вони дізналися від знайомої, яка переїхала сюди раніше. Тож зібравши найнеобхідніше, жінки приїхали до села. Дитятко, відчувши на собі мамині тривоги, вирішило народитися дещо раніше. Та все ж хлопчик з’явився на світ здоровим, хоча й із замалою вагою. Із пологового будинку Лізу із немовлям забирав староста Осадченського старостинського округу Василь Безмеліцин. А односельці на чолі із Валентиною Бузовою вже збирали по селу все для малюка.
– Спасибі нашому старості та добрим людям, все підготували до зустрічі нового нашого односельця, – розповідає Валентина Іванівна. – Я запропонувала на перший час сім’ю до себе в дім забрати, але молода бабуся подякувала й відмовила. Говорить: нам тепер самим треба облаштовувати своє гніздечко. Допомогаємо, як можемо. Не дай Бог лишитися без даху над головою.
Такі турботи називає приємними і староста Василь Васильович:
– Неочікувані, звісно, клопоти. Із собою взяти багато не могли мама й вагітна донька. І ліжечко, і візочок, і багато необхідних речей для малюка – все принесли наші односельці. Так у нас заведено – все гуртом!
Осадченці звістку про народження хлопчика сприйняли радісно.
– Бути добру! – говорять. – Лише був би мир, а на ноги підняти дитину ми допоможемо усім селом!
Назвали хлопчика Богданом.
