Одного разу Мартін із Брістоля продав своє майно, придбав бус і вирішив об’їхати весь світ.
Згодом просто мандрувати йому стало мало, і він зайнявся волонтерською діяльністю. Йому доводилося волонтери в різних країнах світу. Війна в Україні перевернула його життя. Він долучився до команди волонтерів в Британії, і від першого дня допомагає українському народу. Зібраний в Британії гуманітарний вантаж він привозить в Україну.
Потім знову повертається додому, знову збирає допомогу – і знову їде в Україну. Під час однієї із поїздок він попрохав дозволу залишитися тут і попрацювати в одній із волонтерській організації.
І ось упродовж тижня Мартін став членом одного великого колективу – пункту харчування «Чумацький Шлях». Мартін допомагав господарю Анатолію лагодити покрівлю, рубав дрова, чистив картоплю.
Спілкувалися через програму в телефоні. На допомогу приходив студент третього курсу Максим Башинський, член молодіжної ради, який допомагав перекладати.
Мартін сказав, що хотів би вивчити українську мову. Декілька слів він добре знає: «Добрий день!», «До побачення!», «Дякую!», «Смачно!».
Мартін вражений злагодженою роботою усього українського народу. Йому хотілося дізнатися якомога більше про роботу звичайних людей.
Вікторія Башинська запросила його подивитися, як працюють жінки вдома – готують пиріжки і відправляють на Чумацький Шлях. Мартін із задоволенням побував в таких гостинних гуртах, спробував домашні пиріжки і сказав: «Смачно!».
Максиму Башинському захотілося познайомити гостя й з визначними місцями рідного краю. Мартін побував на Герцовій горі, на горі Рекордів, відвідав музейно-етнографічний комплекс Дмитрівки. Наступною спланували поїздку в Петропавлівку.
