Поради від професійної психологині Вікторії БОНДАРЄВОЇ
У цей непростий час страх і паніка стають нашими постійними супутниками. Адже саме страх має вмикати інстинкт виживання, мобілізувати ресурси організму, допомагати людині. По факту, частіше ми стикаємося саме з неконтрольованим страхом-панікою.
Є багато різних способів, як саме прийти в себе та почати мислити адекватно. Отже, розглянемо найчастіші прояви паніки, та як з ними справлятись:
Істерика – якщо це не складний стан, коли людина може вчинити собі шкоду, необхідно говорити з нею, просити подивитись вам в очі. Саме зоровий контакт змінює фокус уваги людини із своїх важких емоцій на зорове сприйняття. Якщо істерика у вас, і поруч немає нікого, відійдіть від небезпечних предметів, краще за все бути біля ліжка чи м’якого крісла. Так ви не поранитесь, якщо реакція стане неконтрольованою. Візьміть в руки безпечну річ, яку можна стиснути. При напливах страху стискуйте її, направляйте страх до рук та випускайте його. Не забороняйте собі плакати, але не переходьте межу, коли починає бути фізично погано. Істерику дуже важко контролювати, але можливо завершити її максимально безпечно.
Сильна тривога – раціоналізуйте подію, проговоріть з людиною план дій, озвучте причини, чому саме небезпеки можна оминути, або зробити шкоду від ситуації мінімальною. «Все буде добре» – фраза, яка при тривожних станах не працює. Людині необхідні факти, за які вона буде триматись. Якщо ви в стані сильної тривоги, то відчуваєте, ніби не належите самі собі. Часто тіло може захолонути, ноги стати «ватними», серце стискатись, в очах темніти. Це реакція вашого тіла на речовини, які виділяються залозами під час стресу. Ваш організм в порядку, пам’ятайте про це. Поверніться в тіло – стрибайте, зробіть зарядку, покрутіться, співайте, голосно говоріть і так далі. Таким чином ви знову почнете відчувати тіло, повернете емоції на своє місце. Тривога стане не такою сильною.
Заперечення, неприйняття небезпеки – стан, який не є безпечним. Людина не усвідомлює загрози, і часто може наражатись на небезпеку необдуманими діями. Говоріть, раціоналізуйте ситуацію, її небезпечні сторони та можливі способи зберегти життя та здоров’я. Не намагайтесь налякати людину, вона сприйматиме ваші доводи як паніку. Будьте переконливими, просіть допомоги, включайте людину в діяльність. Якщо у стан заперечення стали ви самі, пам’ятайте, що це також нормальна реакція. Проговоріть, чому саме ви не вірите в загрозу, можна робити це на самоті. Будьте розсудливими, оцініть ситуацію зі сторони, чи є в ній потенційна загроза? Ваша думка важлива, але ваше життя – важливіше.
Ступор, шок, тяжка істерика – стани, які так просто розмовами та втішаннями не зняти. Будьте обережні, не кричіть на таких людей, ні в якому разі не бийте їх, не обливайте водою та не лякайте! Ляпаси допомагають лише у фільмах. У реальному житті можна нашкодити людині. Будьте поруч, слідкуйте за станом людини, не залишайте її саму. При можливості викличіть лікаря.
Можна користуватись порадами з інтернету, наприклад, дихання, медитації, холодна вода, прийняти душ тощо.
Пам’ятайте, що лише ви знаєте себе найкраще, і можете допомогти і зарадити собі.
Ваші емоції – це природня реакція, не соромтесь цього.
Краще поплакати та діяти тверезо, ніж всю увагу направлять на те, щоб лише подавити свій стан.
