Віктор Петрович Шаповалов довгі роки очолював Петропавлівського відділення «Павлоградського лісового господарства». Це була знана і шанована людина серед фахівців і серед жителів рідного краю. Він був справжнім захисником лісу.
Онуки запитували:
– Дідусю, а скільки ти посадив дерев за своє життя?
На це питання Віктор Петрович жартома відповідав:
– Ще рано підбивати підсумки.
Планів у лісника було дуже багато.
Улюбленим деревом називав сосну. У цьому дереві бачив і силу, і красу, і шляхетність. Пухнасті красуні сосни були завжди окрасою усього лісництва.
17 січня 2019 року у віці 66 років серце Віктора Петровича зупинилося.
Кожна людина лишає свій слід на землі…
Слід Віктора Петровича вічний – його життя продовжують ліс, дерева, лісосмуги.
Тішить око лісництво за Самарським.
Молоді зелені деревця кримської сосни на фоні простору долини річки Самари вабили й радували. Дбайливо доглянуті саджанці ялівця, липи, горобини, бирючину, інших декоративних кущів.
Все це – володіння справжнього господаря, самовідданого захисника природи, людини, яка своїм життям сповідує високі моральні принципи і слова якої не розходяться з ділом.
Знали Віктора Петровича далеко за межами Петропавлівщини. Знали як гарного фахівця і добру людину. Весь трудовий вік – 43 роки – стояв він на сторожі лісу.
Народився Шаповалов Віктор Петрович 19 лютого 1952 року в селі Микільському Донецької області. Навчався у Великоанадольському лісничому технікумі на Донеччині. Із 1975-го року працював за фахом, а з 1986-го року очолював Петропавлівську дільницю.
У підпорядкуванні головного лісничого Петропавлівського району було три дільниці, а це 1151 га лісових насаджень та 3,5 га розсадника. Активно велась робота по насадженню лісосмуг. Боролися з ярами та балками: за рік садили близько 100 га яружно-балочних насаджень, 30-40 га лісосмуг. Збирали жолуді, лікарські рослини, вирощували сорго, викошували рогіз. А взимку в’язали віники, плели кошики. Саджанці лісництва насадили на території Петропавлівської селищної ради, Миколаївської та Дмитрівської сільських рад. Для Самарської школи працівники допомогли насадити бирючину для створення зеленої огорожі.
За особистий вклад в охорону, збереження і відтворення лісових багатств Віктор Петрович Шаповалов, лісник Державного підприємства «Павлоградське лісове господарство», неодноразово нагороджувався грамотами обласного управління лісового господарства Дніпропетровщини та Державного агентства лісових ресурсів України.
Вдома Віктор Петрович був опорою для усієї великої родини. Разом з дружиною виховали трьох доньок. Дівчата виросли чемними, порядними, доброзичливими людьми. Батько завжди був авторитетом для них. Поважали Віктора Петровича й чоловіки доньок – його думка була для них важливою. Для онуків та правнучки був він незамінним дідусем, щедрим, веселим, мудрим.
На запитання, скільки він посадив дерев за життя, відповідав, що ще рано підводити підсумки. Ще міг би він посадити не одне дерево, зустрічати онуків, давати поради донькам та зятям, піклуватися про дружину. Та серце не витримало – зупинилося на півдорозі. Раптовою та неочікуваною була смерть Віктора Петровича.
17 січня 2019 року Віктор Петрович помер в Павлоградській лікарні.
Везли його додому в село Самарське через всі його угіддя – ліси, луки, плавні, тим же маршрутом, яким він більше 40 років об’їжджав свої володіння.
Таким лишив він слід на землі. Залишиться в пам’яті всіх, хто його знав, скромним, добропорядним, людяним.
