День учителя_2025. Вчителька початкових класів Петропавлівського ліцею №2 Решетнікова Ірина Володимирівна,стаж роботи – 39 років, достеменно знає, за що треба любити дітей.
1. Як Ви обрали професію вчителя. Хто (або що) вплинуло на Ваш вибір?
-Чому серед всіх професій я обрала професію педагога? Саме завдяки моїй першій учительці Малєєвій Олені Іванівні я стала вчителем початкових класів. Вона для мене є взірцем справжнього педагога з великої літери. Як колись, взявши мене маленьку за руку, Олена Іванівна повела в перший клас, так і я тепер можу повести своїх учнів у цікавий і захоплюючий світ науки. Я кожен день спостерігаю, як мої діти крокують впевнено східцями знань, як вони зростають і розвиваються, а разом із ними зростаю і розвиваюся я. Я люблю свою професію, я люблю дітей, плекаю в їхніх душах зерна доброти, любові й жаги до знань.
2. Особливості навчального процесу під час війни. Як Вам вдалося пристосуватись до них? А дітям?
-Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, а й для вчителів. Ніхто не готувався до того, що учні підуть на дистанційне навчання. Але довелось підлаштовуватись, учитись, проводити уроки онлайн, шукати відповідні платформи, бути завжди на зв’язку та відповідати на всі запитання учнів. Згадуємо дуже часто, як у першому класі вчилися читати та писати онлайн. Це був виклик для всіх, але, дякуючи допомозі батьків та старанню дітей, ми впоралися з цим. У минулому році нам пощастило навчатися у ліцеї. Це було «живе» спілкування, об’єднання. Я переконана, якщо об’єднати зусилля всіх зацікавлених сторін – учителя, дитини, батьків – усі виклики можна подолати.
3. Що продовжує захоплювати Вас у Вашій роботі? Як відновлюєте енергію? Які цілі ставите перед собою?
-Дуже часто мене запитують, чи не набридла школа і учні? Я з упевненістю говорю, що ні, бо мені дуже подобається ця професія.Мої учні,вони такі різні: за зростом, за кольором волосся, за виразом обличчя. І,водночас, вони такі схожі, бо коли бачу, що діти з радістю вітають тебе, діляться своїми маленькими таємницями,а на уроці,зрозумівши новий матеріал,на їхніх обличчях з’являється сяюча усмішка – я щаслива.Спілкування з дітьми надає сил та енергії. Я переконалася ,що не достатньо досконало знати матеріал та вміти його пояснити, потрібно дітей любити, з розумінням ставитися до їх дитячих інтересів, потреб, переживань. Якщо ти любиш дітей, то і діти віддають любов своїх маленьких сердечок. І любити дітей потрібно не за те, що вони гарно навчаються, виконують домашні завдання або тихенько сидять на уроках, любити їх потрібно тому, що вони просто є.
Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Намагаюся не залишатися осторонь нових підходів і технологій у навчанні та вихованні своїх маленьких « чомучок».
