Напередодні Дня медичного працівника – професійного свята всіх, хто пов’язав своє життя з медициною, зустрілися з Іриною Бреус, сімейним лікарем загальної практики Петропавлівського центру медико-санітарної допомоги. Наша розмова: про будні медиків, практику надання первинної медичної допомоги, ставлення людей до свого здоров’я.
Кожен день не схожий на інші
На другому поверсі Петропавлівської центральної лікарні не треба довго шукати кабінет № 12, де веде прийом пацієнтів Ірина Ігоріна Бреус разом зі своєю медичною сестрою Куц Наталею Вікторівною. Його двері розташовані якраз напроти сходинок на поверсі.
Тут кожного робочого дня сімейний лікар приймає людей із різних територій. Місцеві жителі Петропавлівки, немісцеві, вимушено переміщені особи, дмитрівчани часто бувають і військові приходять, коли їх направляють із госпіталя. Прикріплених до сімейного лікаря пацієнтів – більше за 1700, стільки декларацій та угод укладено, а вимушено переміщені особи мають переважне право на отримання медичної допомоги за потребою, без будь-яких декларацій. Вікова категорія пацієнтів первинної данки медицини – від 0 і до найстарішого пацієнта. До речі, кількість новонароджених ,охоплених медичним доглядом і відповідним патронажем сімейного лікаря найбільша в порівнянні з іншими – 37 діток до одного року спостерігають і надають медичну допомогу, а саме огляди, профілактичні щеплення і суто лікування. На відповідному обліку перебувають і вагітні жінки, які проходять обстеження, деякі з них виїжджають, зважаючи на нинішню обстановку.
– Кожен робочий день неможливо передбачити, або прорахувати заздалегідь, – розповідає Ірина Ігорівна. По-різному складається. Трапляється, що людей на прийомі не так багато. А буває, що пробігаєш зверху-вниз… Бувають екстрені випадки, інсульти, гіпертонічні кризи. Зараз триває сезон профілактичних оглядів, мами масово ведуть дітей на предмет довідок про стан здоров’я до навчальних закладів. Профілактичні щеплення також ніхто не відміняв. Деякі люди, буває, що приходять просто поговорити. Це здебільшого стосується переселенців, яким банально треба виговоритись. Вони відірвані від рідного, звичного середовища і вже одне це складається докупи в їхній біль. А якось прийшла одна жіночка, подала свій талончик і сказала: «Я хочу просто, щоб ви відпочили».
Трапляються і такі дед-лайни, що вимагають обирати послідовність виконання завдань. Адже неможливо одночасно і консультації надавати по телефону, і приймати пацієнта, і заносити дані в комп’ютер.
Кожного вівторка здійснюється виїзд у Троїцьку амбулаторію, де ведеться прийом місцевих пацієнтів. Добре, що зараз функціонує соціальний автобус і люди можуть планувати, як потрапити на прийом та відвідати лікаря.
На виконання встановлених графіків по протоколах надання медичної допомоги,по патронажу і на розсуд сімейного лікаря здійснюється відвідування сімейним лікарем хворих похилого віку, лежачих хворих, сімей, в яких виховується дитина до одного року. Адже різні родини є – ті, хто виконує рекомендації медиків і складні, які доводиться контролювати суворіше, відвідувати частіше і на телефоні, як-то кажуть, бути.
Всі хвороби – від нервів
-В народі є такий жарт: «Здоров’я – це, коли все болить, але не хочеться йти до лікарів». Хочеться побажати людям, щоб вони не відтягували до останнього відвідування лікаря, – продовжує розповідь сімейний лікар. А то ж терплять-терплять, займаються самолікуванням а вже, як нічого не допомагає, то немов за останню соломинку «хапаються» за сімейного лікаря. А час, трапляється, вже втрачено. Краще перестрахуватись, потурбуватись своєчасно, профілактику провести, щоб виявити хворобу і лікувати її. Найголовніше в цей період адекватно сприймати ситуацію.
Минулого тижня привезли до нас жіночку, тяжкеньку. Говориш тяжку, але відверту правду:
«Вам треба до вузького спеціаліста – підозра на неопластичний процес». Доньці хворої кажу ці слова, а у відповідь: «Мама сказала, що нікуди не поїде».
Правда – у тому, що лікарі надають рекомендації, а виконувати їх чи ні, то вже справа пацієнта. Найкращий лікар для тебе – це ти сам. Якщо не потурбуєшся сам про себе, не будеш уважним до свого стану, то здоров’я тільки погіршуватиметься.
На наше здоров’я дуже впливають стреси. Чоловік 40-річного віку з числа ВПО звернувся за медичною допомогою.За місцем свого колишнього проживання був здоровим, з легенями, правда, були певні проблеми – спостерігався кашель. А після перенесених стресів, які дали поштовх, стали тригером, розвинулась уже на місці переїзду онкологія.
За потреби вручаю пацієнтам візитки фахівця Міжнародного Червоного Хреста, психолога Оксани Фалій. Переконую, що це не психіатр, щоб люди звертались за кваліфікованою допомогою. Якщо вони самі про себе не потурбуються, то ніхто про них не потурбується.
Окрема тема: щеплення і їх так звана «шкідливість». Для того, щоб убезпечити організм, вводиться невелика доза вірусу, небезпечного для людини. Далі проходить «знайомство», спрацьовує пам’ять і організм не розгублюється, а переносить цю хворобу в легкій формі. Це як у спілкуванні з будь-яким знайомим, коли знаєш, що говорити, а про що й промовчати.
Є ж такі захворювання :сказ, поліомієліт, від яких не існує ліків і тільки щеплення врятує. Тому проводимо роз’яснювальну роботу, наголошуємо на важливості профілактичних щеплень.
Але ж той, хто лікується по Інтернету, гадає, що знає більше за спеціалістів. Будь-яка інформація сприймається беззастережно, на віру. Приходять на прийом і задають запитання :»Ось цей препарат викликає рак». А звідки це взято, яка доказова база,окрім того, що написано – про це мови не йдеться.
Фототерапія і все, що приносить задоволення
Мила, ніжна, усміхнена на фото – від одного погляду тільки погляду на цього лікаря піднімається настрій, звеселяється серце й радіє душа. Якби ж то можна було фототерапією вилікувати всі хвороби, то в сімейного лікаря Бреус не було б конкурентів.
А якщо серйозно, то навчання і підготовка сімейного лікаря загальної практики Бреус Ірини Ігорівни зайняла разом з інтернатурою близько 10 років. У 2020 вона закінчила навчання у Дніпропетровській Медичній Академії з перервою на декрет. А потім під час проходження інтернатури трапився коронавірус – справжнє випробування і пацієнтів, і лікарів. А далі була війна.
З 15 липня 2022 року – ось уже три роки сімейний лікар надає первинну медичну допомогу тим, хто її потребує.
– Відпочатку війни чоловік Руслан говорив мені: »Виїжджайте з Дмитрівки», – розповідає Ірина Ігорівна. Та ми не виїхали. Надіємось і молимося на ЗСУ. В кінці 2022 року чоловіка мобілізували. Був на Донецькому напрямку, зараз – на Харківському.
Наша донька Вероніка більше схожа на батька: вдивляюсь у її риси, донечка росте. Вона закінчила 5-й клас Дмитрівської гімназії з відзнакою. Їй тільки 11 років і про майбутню професію не завжди думається. Але все, про що вона мріє, сприймається нами із розумінням.
Сама Ірина є найменшою донькою в жіночій царині Каніболоцьких, де троє дівчат і жодного медика. Ірина стала першовідкривачем, згадує, що особливо не вагалась. Обирала за принципом: Або поліція або медицина. Останній пощастило. І вона сама не пожалкувала, що зробила такий вибір.
Вона дуже любить квіти, обожнює креативити. Квіточки вирощувати, клумбочки робити, оздоблюватит ериторію вдома. Міні-ставочок і фонтанчик зробила на подвір’ї своїми руками.
Родина батьківська і своя, рідна – найдорожче, те, що дає силу. Заради кого живеш. Про це не варто багато говорити, тому що розповідають щасливі фотографії. Свідки трепетних радісних моментів миттєвої і такої позитивної терапевтичної дії.
