Невимовне горе, яке упродовж кількох років війни переживає вся Україна, розриває на шматки серця жителів Петропавлівської громади. Схиливши низько голови, односельці проводжають в останню путь найкращих синів рідної землі. 19 березня 2024 року Петропавлівка прощається зі своїм Героєм – Романом Воробйовим.
Воробйов Роман Олександрович народився 14 червня 1989 року. Загальну середню освіту Роман здобув в Петропавлівській школі №2. Потім навчався у професійно-технічному училищі на водія. До української армії був призваний саме у транспортні війська. Строкову військову службу ніс з честю та гідністю, бездоганно виконуючи накази та статути.
Після військової служби Роман працював на шахті «Ювілейна», у бригаді водовідведення. З перших днів трудової діяльності зарекомендував себе відповідальним та сумлінним працівником. За що й поважали юнака старші наставники й керівництво, цінували однолітки.
Роман був майстром на всі руки. Йому легко вдавалися будь-які роботи, особливо будівельні. Але серед напруженого життєвого виру завжди знаходив час, аби допомогти кожному, хто про це прохав.
Мав велике коло друзів, які любили його за відкрите серце, за чесність і справедливість. Роман вмів дорожити дружніми стосунками. Завжди відгукувався допомогти. У потрібну хвилину підтримував рідних та знайомих щирими словами та добрими справами.
Найдорожчою людиною для Романа з самого дитинства була його матуся. Для неї він був усім – і руками, й очима, і лагідним серцем та відкритою душею. Роман постійно піклувався про маму, виконував всі хатні обов’язки, не цурався жодної домашньої роботи. Ще й встигав в усьому допомагати сусідам. І щоразу з посмішкою. За це й любили свого Ромчика всі, хто хоча раз був з ним знайомий.
Новими барвами заграло життя, коли у Романа народився синочок. Його кровиночка Давидик. Роман у своєму синові душі не чаяв. Молодий татусь щомиті носив синочка на руках, сам його купав, готував йому різні смаколики, жив тільки заради нього.
Тому й боронити вільне щасливе майбутнє свого сина Роман пішов не вагаючись. Він був впевнений, що саме батьки повинні для дітей відстоювати право жити на рідній землі.
До лав Збройних Сил України, як солдат резерву шостої запасної роти, був мобілізований 07 січня 2024 року. І з першого ж дня бойової служби непохитно став на захисті нашої держави.
Навіть коли потрапив до шпиталю, Роман увесь час хвилювався; «Як там мої побратими, їм же потрібна моя допомога. Справжньому козаку треба бути в лавах війська!».
Але до виконання бойових завдань Роман так і не повернувся. Помер він у шпиталі 14 березня 2024 року. І в одну мить осиротіли матуся, синочок, друзі та рідні Романа. Велике коло людей, які знали його, втратили надійного друга і товариша.
Не побачать вже ніколи рідні та близькі його добрих очей. Згасла щира посмішка, зупинилося добре серце, яке обігрівало сотні близьких йому людей.
Він назавжди залишиться у пам’яті рідних та друзів Ромчиком, який вмів підняти настрій, підтримати всіх і кожного.
Прощатимуться з Романом Воробйовим 19 березня 2024 року. Живий коридор о 10.00 годині від в’їзду в Петропавлівку по вулиці Соборній, на вулицю Миру, до будинку №81, перший під’їзд.
Світла пам’ять Герою, вічна пам’ять Воїну. Низький уклін рідним за Героя. Співчуття рідним і близьким.
