Артема Яковлєва ховали 6 вересня. На 9-й день після смерті. У той час, коли за звичаєм поминають душу покійного. Війна встановлює свої закони. Загинув Артем 29 серпня у боях на Херсонщині.
Лише на декілька годин до рідного дому привезли тіло Воїна.
З’їхалися до села друзі та однокласники. У сільській раді декілька днів стояв портрет Артема з чорною стрічкою. Несли портрет друзі. Прапори України у процесії теж несли товариші. Перед колоною прапор ніс віськовослужбовець-земляк Дмитро Чередниченко, який прибув у відпустку.
Живим коридором із квітами та прапорцями зустрічали вдячні жителі села свого Героя. Прапори України по обидві сторони в`їзду в село за мостом через Самару. Першими у живому коридорі стояли учні школи, молодь села. До них доєдналися шахтарі з Першотравенська, які теж приїхали, щоб попрощатися зі своїм товаришем по роботі.
Тісним живим коридором вишикувалися жителі села від вїзду в село до будинку сім ї Яковлєвих і від цього дому до самого кладовища. Попрощатися із Артемом прийшли усі жителі села Хорошого. Багато людей приїхало із сусідніх сіл – з Коханівки, Осадчого, Водяного, Богинівки, Шевченка, Озерного, Самарського…
Сльози, смуток, невимовний біль… Ніякі слова не можуть втішити згорьованих батьків. Непоправна втрата!
Потоком із сотень людей йшла похоронна процесія. Від дороги на кладовище треба було підніматися вгору і долати шлях. Труну із тілом Героя його друзі, товариші несли на руках, хоча це було непросто.
Над процесією вітер розвівав жовто-блакитне полотнище. Квітами устеляли шлях. Схиливши голову і прихиливши коліна, стояли перед загиблим Героєм люди. Останні слова Герою, слова співчуття рідним і близьким. Постріли військових в небо – прощання з побратимом. Квіти із жовто-блакитними стрічками. Чорні стрічки на прапорах.
Прохолодний ясний осінній день… Синє-синє високе небо… Із пагорба – мов на долоні село, і дорога, і луки… Мирні краєвиди.
За цей мирний день він віддав життя. Його покликало небо.
Вічний спокій тобі, Артеме!
Слава Героям!
