Наталя Біловол, організатор пункту харчування «Чумацький Шлях», обіймає Софію та заспокоює її: «Ми віримо в наших захисників! Вони мужньо боронять нашу землю! А ми будемо їм допомагати».
Софія, учениця Хорошівської гімназії, разом з командою волонтерів із села Хорошого вже вдруге приїхала допомагати готувати страви для наших захисників. Разом з іншими вона чистила овочі, накривала стіл для захисників, подавала гарячі страви. Намагалася все зробити якнайкраще!
А потім старші помітили, що настрій дівчинки змінився і вона ходить засмучена. Розпитували: чи втомилася, чи недобре почувається? Відповідала, що все добре. Але не посміхалася. Доки врешті не сіла в куточку та не розплакалася. Знову стали розпитувати. І Соня зізналася:
-Поранених шкода…
А перед цим до дорожньої їдальні заїжджали автомобілі швидкої допомоги і заходили хлопці із перебинтованою головою, травмованими руками, на милицях.
Дівчатка подавали їм страви. Соня придивлялася до кожного, уявляла, як їм боляче. Але з усіх сил трималася, щоб не плакати. Коли ж хлопці поїхали, – розплакалася.
Старші жінки, які працюють від перших днів війни, втішали дівчину та згадували свої перші враження:
-Повір, нам теж було дуже важко звикати! І ми плакали в куточку. А коли доводилося годувати хлопців в швидкій, ще більш боліло в душі. Та ми знали, що не треба показувати хлопцям свій стан, вони і так мужньо тримаються. Навіщо їм наші сльози?
Господиня «Чумацького шляху» Наталя Біловол обняла Софію:
-Віримо в наших захисників! Вони сильні і мужні! Вони боронять нашу землю! У них досить сил, щоб стати на ноги після поранень. Вони одужають! І ми зустрінемо їх тут у День Перемоги! А зараз ми робимо усе можливе, щоб допомогти наближати цей день!
