-Братику… – Скільки разів зверталася вона в думках і молитвах! Скільки сліз виплакала… Минуло 40 днів… а немов би 40 літ… так багато горя принесла війна в родину.
За ці 40 днів не один раз пройшла Альона життєвим шляхом дорогого свого брата. Все згадувала… І щасливе дитинство, і дитячі пустощі, і родинні події.
Дуже дружними були брат і сестра і в дитинстві, і в дорослому житті. Був Володимир таким, як і всі однолітки – навчався в школі, служив в лавах армії, працював на шахті.
А від перших днів війни став на захист України. 1 березня 2022 року Володимир був вже у військовій частині, пройшов навчання і став кулеметником штурмової роти. На війні 5 березня зустрів своє 30-річчя.
Отримав від побратимів позивний «Сильний». І це було так – Володимир був сильний духом. Надійним для своїх товаришів, підтримкою для рідних. При нагоді телефонував, заспокоював, запевняв, що з ним все буде добре.
Він же Сильний…
Довелося воювати на різних напрямках. І нове призначення – Бахмут. Кулеметник відділення вогневого ураження 3 штурмового взводу штурмової роти.
На бронежилеті напис: «Боже, якщо я помру молодим, впусти мене в рай, бо в пеклі я вже побував». Це фото із соцмереж. І в цьому правда війни. Пекельні бої, біль, кров, смерть, втрати…
11 травня 2023 року Володимир Яценко загинув поблизу Хромового на Бахмутському напрямку. 17 травня Петропавлівка прощалася зі своїм Героєм.
Україна втрачає кращих із своїх синів. Втратила родина сина, брата. Для них тепер йде інший відлік часу. 40 днів горя, смутку, розпачу.
-Напишіть про мого братика, – прохає Альона.
Так важливо, щоб всі пам’ятали, якою ціною виборюють наші захисники волю і незалежність України. Світла пам’ять Герою! Низький уклін рідним! Герої не вмирають!
