Максим Кірчик: козак, який знав ціну свободи

Тепер він живе у спогадах рідних та світлинах щасливих миттєвостей. Коротке життя, що уміщається у двох датах: 03.02.1990 р. – 13.02.2023 р. Йому навіки лишиться 33… Максим Кірчик, уродженець м. Дубна Рівненської області, віддав життя за Україну, поліг в боях на Бахмутському напрямку.

…Життя вигравало усіма барвами, все вдавалося, всі дороги відкривалися для нього. Він знав про це, він вірив в оте омріяне прекрасне майбуття. Так як вірили сотні тисяч молодих людей в ті щасливі мирні дні.

Максим Кірчик народився 3 лютого 1990 року в місті Дубно Рівненської області.

Талановитий юнак після 9 класів Дубенського ліцею №2 навчався у вищому художньо-професійному училищі, потім вступив до Рівненського Національного університету водного господарства та природокористування.

Вабило гончарне мистецтво – і ось Максим працює у Києві в Національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства.

Такий життєрадісний й такий гарний за улюбленим заняттям посміхається зі світлин. Молодий юнак за гончарним кругом. Образ, що змушував кожного замилуватися.

Щаслива подія 12 вересня 2021 року – день весілля. Максим та Тетяна поєднали свої долі. Молоду закохану пару чекали подорожі, кохання, щасливе подружнє життя.

…І все це тепер лише у світлинах.

Пізніше працював оператором висотного баштового крана спочатку на підприємстві «Рента-кран», а потім на Altis Construction.

За цією працею і застала війна. Останній робочий день – 23 лютого 2023 року.

Не маючи військового досвіду, без вагань він став на захист рідної землі за покликом. З першого дня повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року у складі 204-го батальйону територіальної оборони захищав місто Київ.

-Всього за місяць війни мій хлопчик так змінився, – згадує мама. – В його очах біль всього українського народу після тих страшних подій у Бучі, і ненависть до ворога.

Це вже не гончар…

Різко змінив Максим і образ. В 2021 році за молодіжною модою відпустив бороду. Коли вступив до Київської ТРО, побратими жартома називали його із-за бороди кадирівцем. В березні Максим вже мав козацькі вуса та чуб-оселедець.

Змінився і погляд. Це був справжній козак, який знає ціну свободи свого народу.

Дороги війни вели воїна далі – м.Ірпінь, Чернігівщина, Миколаївщина. У складі 206 батальйону ТРО брав участь у бойових діях по звільненню Херсонщини. Служив стрільцем другого стрілецького відділення першого взводу третьої роти 241 бригади.

Далі – втримання кордону з Бєлгородською областю рф, на початку 2023 року – Бахмутський напрямок Донецької області.

Оберігав своїх рідних, ніколи ні на що не скаржився, завжди говорив: «Все добре». Коли перевели на Бахмутський напрямок, в найгарячіші місця, нікому навіть не повідомив – не хотів, щоб рідні хвилювалися.

33-річний Максим Кірчик загинув 13 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання в жорстоких боях біля населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області.

Указом Президента України 432/2023 від 18 липня 2023 року Максима відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України та самовіддане виконання військового обов’язку.