Рівно через місяць після ворожої нищівної атаки, пожежі і руйнації, кафе «Лєрой» відновило свою роботу. На новому місці, в селищі Петропавлівка.
Німий свідок російсьпої агресії – чорне згарище, знищена, зруйнована нанівець монументальна колись, монолітна, міцна будівля кінотеатру “Мир”. До цього здавалося, що цим непохитним, товстим стінам, які будувалися із розрахунком на вічність, не буде зносу. Так здавалося. Аж доки не прийшла війна.
В ніч з 5 на 6 листопада 2025 року після ударів “Шахедами” від колишньої величі будівлі не залишилось і сліду. Вмить.
Один із безпілотників залетів прямо у вікно. Запалало все всередині. Вогонь знищував,”пожирав” дбайливо підібраний, облаштований інтер’єр кафе. Де любили проводити час петропавлівці, мешканці інших сіл, військові, всі…
-Все, що знаходилося в залі нашого закладу, було тієї пекельної ночі знищено до нуля,– згадує власник кафе Анатолій Миколайович Полупанов. Меблі, які створювали комфорт і затишок, “дорогу” атмосферу, барну стойку, дивани, термінал “Приватбанку”, каво-машину. Навіть телефон, за яким приймали замовлення від численних постійних відвідувачів кафе – і той згорів.
Те, що не догоріло, було залито піною із рукавів пожежних автомашин. При тушінні пожежі.
А проте ж вогонь не дібрався та йому й завадили рятувальники, до підвалу, де знаходилося “серце” кафе “Лєрой” – кухня. Обладнання вдалося врятувати і вивезти. І тепер вся “кухня” вже працює на новому місці. В центрі селища. На другому поверсі яскраво-жовтої будівлі, де колись був “секонд-хенд”.
-Найважче було знайти вільне приміщення в такі короткі строки, – продовжує свою розповідь Анатолій Миколайович.
Нова локація на другому поверсі: це світлий простір, майже без меблів. А проте візитівки із новим номером телефону для замовлень вручають кожному відвідувачу.
Найбільш «гаряча» пора тут, як завжди, ближче до вечора. І ближче до вихідних. Коли люди тягнуться за спілкуванням у затишному місці, де можна смачно попоїсти, відчути себе «частинкою цивілізації», відпочити.
Дата «народження» кафе «Лєрой» – 26 грудня 2019 року. Тоді з перших днів його відкриття, заклад відразу ж став «модним» місцем. Знаковим. Зі знаком якості. Тут призначались побачення, відбувались зустрічі. Колективи замовляли залу у святкові та вихідні. Приміщення інколи не поміщало усіх бажаючих відпочити і «потусуватися». Піцца різних видів не встигала випікатись на замовлення.
А далі був COVID-19 і намагання персоналу, команди кафе зберегти своє дітище. Незважаючи на карантини і всі інші перешкоди. Тоді організовувались безкоштовні доставки замовлень по Петропавлівці, різноманітними акціями приваблювали постійних клієнтів цього «пафосного» місця. Місця дозвілля та відпочинку, добротної кухні, професійного персоналу.
Сьогодні традиції збережено. Люди працюють. І це головне надбання. Кафе “Лєрой” знову з нами: щодня із 10-ї ранку і до 20-ї вечора. Новий контакт для замовлень 095-976-58-48.
Світло – переважно завдяки генератору, підприємцям будь-якого закладу зараз дуже важко працювати.
-Колектив збережено. Хоч і тяжкенько доводиться, але ми працюємо, крутимось, – говорить власник кафе. Виживаємо, як і всі.
А колектив кафе – це адміністратор Вікторія Ільницька, піцайоло Ксенія Солдатова, сушист Юлія Полтавець ( перша зміна), адміністратор Софія Полтавець, піцайоло Настя Бугаєва, сушист Юлія Кандиба, стажер Артем Дейнека, (друга зміна).
Попри всі труднощі, попри всі “темні ” сторони війни і прифронтової зони, люди хочуть відчувати себе людьми. Соціалізуються, відмічають знакові, сімейні події у кафе, замовляють улюблені страви.
“Успіх – це здатність рухатись від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму” – згадалась цитата когось із великих. Втім, війну важко назвати невдачею. Це, швидче за все, катастрофа.
Але життя продовжується. Почати спочатку непросто. Однак кафе “Лєрой” живе і продовжує свої традиції. Закликає до себе привітним світлом. Хоч воно і йде від генератора. Але воно є.
Як і сонце, що яскраво все сильніше світить в обідню пору. І є передвісником весни, яка торує спочатку стежку, а потім і дорогу теплим дням.
Так і кафе “Лєрой” відновлюється поступово: спочатку стежка, а згодом і дорога.
Можливо, саме в цій світлій, просторій залі, прийде час, святкуватимуть настання миру і мирного життя.
