У ніч із 6 на 7 липня в Україні завжди святкували давнє народне свято Івана Купала. Це було містичне свято до дня літнього сонцестояння. Зараз святкують не так гучно, як в старовину, але дівчата й сьогодні власноруч плетуть вінки, вірять в прикмети, ворожать на майбутнє.
І в Петропавлівці свято починалося із заходом Сонця та тривало до світанку. В Україні триває війна, тому гучних свят не буде, але ви можете обрати картинку для поздоровлення рідних і знайомих, подзвонити їм, записати гарне відео.
Традиційно у нас дівчата одягали вишиті сукні, клали на голову власноруч виготовлений з лугових трав та квіток віночок. Під час купальського обряду кидали віночок у річкову воду та дивилися: в яку він сторону попливе, чи потоне. Якщо потоне – сватів цього року в хаті не бачити.
Запалювали високе багаття, аби відігнати всяку нечисть, яка в цей час активізується. Водили хороводи навколо багаття, співали купальських пісень. Молодь поодинці й парами стрибали через вогнище, показуючи свою силу й спритність. Люди вірили, що свято має сильну енергетику, тому збирали в цю ніч різні цілющі трави та квіти, сподівалися на їхню магічну силу, потім використовували для лікування.
Дівчата прагнули знайти квітку папороті, яка цвіла тої ночі тільки до світанку. Вважалося – хто зірве цю квітку та принесе її додому, не оглядаючись на звуки нечисті, яка намагалася перешкодити, той буде щасливий до кінця життя.
Завершувалося свято ранковим умиванням росою та ходінням босоніж по росяних травах. Кажуть, що купальська роса та вода мають цілющі властивості, як і різдвяна взимку: очищає тіло й душу від поганих помислів, покращує енергетику.
Вітаємо мешканців Петропавлівщини зі святом Івана Купала та зичимо здоров’я й миру!
Ніна Сергієнко, директорка Петропавлівського історико-краєзнавчого музею
