Ковальов Дмитро Костянтинович, класний керівник 9-А класу Петропавлівського ліцею №1. Вчитель фізики, інформатики та астрономії. Працює у школі з 2019 року.
Що вплинуло на Ваш вибір вчительської професії? Хотіли бути педагогом зі школи?
Спеціального вибору професії вчителя не було. Зі школи улюбленими предметами були математика, біологія, музика, цікавився комп’ютерами. Коли постало питання вибору майбутньої професії, думав про три напрямки – піти у медицину, пов’язати життя з музикою чи обрати комп’ютерні технології. Перша відпала музика, об`єктивно я розумів, що музикою навряд чи зможу заробити собі на життя. Коли розглядав медицину, то перше, про що подумав, у медицині дуже страшна ціна помилки, тому цей варіант теж не підходив. Тож вирішив опанувати комп`ютерні технології. І у 2013 році вступив до Дніпропетровського Національного університету ім. Олеся Гончара, на факультет фізики та електроніки, спеціальність «коп’ютерні науки». У період навчання у нас були групові лабораторні роботи з програмування. Наша викладач спочатку розказувала матеріал, а потім ми повинні були у парі один одному розказати засвоїний матеріал. Під час чергового свого виступу вона мені відзначила, що у мене добре виходить доносити інформацію, і мені треба обрати шлях викладача. Я навіть не звернув на її слова уваги. Продовжував вчитися. Після закінчення ДНУ ім. Гончара у 2018 році повернувся до рідної Петропавлівки. Зустрів знайому вчительку з Петропавлівської ЗОШ №1, вона сказала, що шукають вчителя інформатики. Я вирішив спробувати себе у ролі вчителя і вступив до Слов`янського педагогічного універститету. Так розпочав свою педагогічну діяльність.
Хто з учителів був для Вас зразком цієї дивовижної професії? На кого зі своїх наставників хотіли бути схожими?
Я навчався у Петропавлівській ЗОШ №2, зразковим вчителем для мене була і є Церр Наталя Миколаївна. Це вона привила мені любов до фізики, до точних наук.
У Вашій родині теж полюбляли точні науки?
Мій дідусь, Макогон Василь Пилипович, працював усе життя з технікою. Моя бабуся, Павлюченко Лідія Федорівна, по татовій лінії, була вчителем музики у Миколаївській школі. Ось, напевно, так і передалися мені вподобання до точних наук та музики від моїх рідних.
Чи легко було навчатися у школі, виші? Які предмети вважали улюбленими?
Для мене було легко вчитися, головне завжди налаштовувати себе на роботу. Коли ти вмотивований працювати, то все виконується швидко. Улюбленими предметами були фізика, інформатика. У виші всі предмети припали до душі. Волковський Олег Степанович викладав нам програмування, теорію ймовірності. Сам він програміст за фахом, працював у «ПриватБанку», розповідав про свою діяльність і на власній практиці викладав предмет. Це завжди було цікаво, особисто для мене.
Коли прийшли працювати до школи, відчули різницю – бути учнем і бути вчителем?
Коли ти учень у школі, то тобі здається, що робота вчителя – це просто прийти на урок і розповісти матеріал. А далі вчитель займається особистими справами. Це була моя найбільша учнівська помилка. Роботи у вчителя набагато більше поза уроками, ніж на самому уроці. Це дійсно розумієш, щойно ставши вчителем. До того ж ще й відповідальність за дітей! Зараз я викладаю два предмета – фізику та інформатику, і є класним керівником. Звісно, навантаження немале, але я справляюся. Надає мені сили мій 9-А клас.
Як Вас сприйняли учні на Вашому першому уроці роботи вчителем? Хвилювалися?
Звісно! Діти відчувають емоції та настрій вчителя. Перший урок був у 9-Б класі 1-го березня. Тема уроку – персональне навчальне середовище. Я розповідав їм про те, як користуватися хмарними середовищами в інтернеті, про технології, якими ми зараз всі користуємося під час онлайн навчання. По їхнім поглядам я відразу зрозумів їхню зацікавленість до мене, як до людини, так і до мого предмета викладання. У цей день у мене було аж шість уроків!
Що найбільше до вподоби Вашим учням?
Діти цікавляться як інформатикою, так і фізикою. Загальний відсоток дітей, які цікавляться точними науками, менший, ніж тих, кому до вподоби гуманітарні науки. Для точних наук треба приділяти більше часу, виконувати практичні вправи. Не кожен готовий витрачати свій вільний час на ці довготривалі заняття. У мене є власне правило організації уроку. Я ж викладаю точні науки і розумію, що вислухати цілі 45 хвилин для дітей буде нудно. Тому намагаюся проводити уроки цікаво та весело. Коли у дитини позитивні емоції, вона асоціює їх із знаннями, які отримала. Так завжди для нас проводила уроки Церр Наталя Миколаївна. Кожного разу розповідала щось жартівливе та веселе, тому й урок запам’ятовувся.
Які плани на найближчий час?
Атестуватися. Зараз проходжу навчальні курси після уроків. Працюю над самоосвітою.
Які стосунки у Вас з учнями класу? Як вирішуєте проблеми?
Якщо і виникають проблеми, ми їх вирішуємо швидко. Мій головний принцип – з кожною дитиною знайти особистий контакт. Коли я став класним керівником у цих учнів, а до цього я був у них на заміні, найперше я отримав від них вітальне відео. Це настільки стало зворушливим, неочікуваним для мене та дуже приємним. Я вперше зрозумів, що діти твого класу орієнтуються на тебе. Я розумію, що для своїх дітей я – взірець – не тільки вчитель, а й порадник у деяких питаннях чи особистих турботах. З початку війни до мене неодноразово зверталися діти зі своїми переживаннями. Для кожного намагаюся знайти слова підтримки.
Що хочете побажати своїм колегам напередодні професійного свята?
Хочу побажати, аби на рівні держави та суспільства повага до вчителя зросла. Це дуже важливо! Саме через це деякі молоді вчителі залишають педагогічну професію. Оточуючі й не здогадуються, яку титанічну роботу вчитель виконує щодня.
