21 жовтня в Українській громаді поховали захисника України, який знайшов свій вічний спокій на рідній землі.
Дмитро Таранець народився в селі Українське 29 липня 1994 року. Навчався в Новоселівській школі. Після закінчення 9 класів, навчався в Петропавлівському ПТУ, де отримав професію тракториста і водія.
Дмитро проживав тривалий час у своєму рідному селі, разом зі своєю мамою. Їздив на заробітки по Петропавлівському району. Згодом вирушив у Київ, де працював будівельником. А у травні 2024 року був призваний на військову службу.
Солдат 47-ї штурмової бригади мав позивний «Бугай». Спершу виконував бойові завдання в районі міста Покровськ, що зовсім недалеко від рідної домівки. Згодом його в складі 47-ї штурмової бригади відправили воювати на Курщину.
Дмитро загинув 15 жовтня 2024 року в ході виконання бойового завдання, захищаючи волю і незалежність України у війні з окупантами, поблизу населеного пункту Новоівановка Суджанського району Курської області.
Йому виповнилося тільки 30 років. Коротке, мов спалах, життя…
Воїна поховали з почестями та прощальними залпами зі зброї, як Героя, який віддав за Україну найдорожче – своє життя.
Горює мама за своїм сином і материнський біль за захисником України розділяють бойові побратими, односельчани, вся громада.
