Життєрадісна, весела, із тонким почуттям гумору, легка на вдачу, Валентина Євдокимівна шле у соцмережах із столиці своїм землякам мудрі поетичні рядки, ділиться своїми думками та позитивними світлинами.
Та й сама вчителька теж із задоволенням спостерігає за життям на малій батьківщині, цікавиться життям своєї рідної Першої школи, а тепер Петропавлівського ліцею №1.
Валентина Євдокимівна працювала вчителем математики, очолювала школу. Її пам’ятає не одне покоління школярів, її уроки згадують не раз, навчаючись в вишах. Та навіть ті, хто не обрав математику справою свого життя, дякують за вміння систематизувати та приводити все до ладу, як вчить того цариця наук – математика.
Запальна весела вдача вчительки та директорки не давала сумувати нікому – ні батькам, ні дітям, ні вчителям. Конкурси, змагання, концерти та фестивалі, «спільна каша», «школа-родина». А до того ж і високий рівень результатів навчання. Сцена районного Будинку культури стала рідною для учнів школи та вчителів. Кожен виступ – феєрверк творчості. Кожне слово – унікальне. Хіба забудеться, як Валентина Євдокимівна співала пісню про свою онучку на мелодію відомої «Смереки» і виграла першість у конкурсі «Супер-бабуся»?! А вчительський колектив, який у повному складі на районній сцені виконував хореографічну композицію під запис «Sсorpions», хіба забудеш?
Нині Валентина Євдокимівна уважно стежить за новинами селища і свого навчального закладу, шле слова підтримки директорці Юлії Сергіївні, колегам-вчителям, випускникам школи. Вчительське серце продовжує працювати у ритмі шкільного життя.
