Садовий Іван Анатолійович, директор СФГ «Світанок», депутат Петропавлівської селищної ради
Іване Анатолійовичу, коли Ви вирішили стати хліборобом, адже до цього працювали вчителем?
Після служби в армії пішов працювати у школу. Відпрацювавши у школі 27 років, отримав пропозицію від друга Петра Фоменко започаткувати сільськогосподарську справу. Так 1998 року вперше розпочав свою працю на землі. А вже у 2000 році було створено СФГ «Світанок», яке я очолюю і по сьогоднішній день.
Чим схожі освітянська нива та хліборобська?
Між ними є одна важлива спільна риса – треба багато вчитися, аби отримати гідний результат. Як і в школі, щоб навчити дітей чомусь, передати їм свої знання, постійно треба себе вдосконалювати, так і в сільському господарстві – постійно вдосконалювати професійні вміння. Вивчати нові технології, освоювати сучасну техніку, бути в курсі подій, що відбуваються у галузі сільського господарства. Я ще з дитинства займався конструюванням, а вже у більш старшому віці полюбляв сам лагодити техніку. У 24 роки власними силами зробив невеличкий тракторець. Довгий час він був у мене в користуванні років. Пізніше я його продав, і він ще тривалий служив іншому господарю.
Перший власноруч зібраний врожай потішив?
В той час у нас в оренді було п’ять гектарів землі. Ми стільки зусиль вклали в перший врожай. Звісно, хвилювався і переживав, адже посіяли пізно, пізно і збирали збіжжя. Але пам’ятаю все до дрібниць. Я тоді радів кожній зернині врожаю.
Які технології як аграрій використовуєте?
Сучасний світ насичений змінами у різних сферах життя, все удосконалюється, все змінюється. Так і в аграрному секторі. Тому у нашому СФГ ми теж намагаємося не відставати від змін, а йти в ногу з часом. У цьому мені зараз допомагає син Михайло, він в цьому обізнаний. Всі важливі питання вирішуємо разом. Замінили техніку на більш сучасну, продуктивнішу. Завдяки новій потужній техніці роботи виконуються швидше та якісніше. Тому маю можливість половину свого особистого часу приділяти нашим військовим, які потребують допомоги. Кожного дня з ними на зв’язку, знаю всі їхні проблемні питання, допомагаю усім чим можу. Ми й працюємо тут, аби наші мужні та відважні захисники звільнили українські землі від російської нечисті.
Які є труднощі у Вашій справі. Як їх долаєте?
Труднощі у своєму господарстві ми долаємо власними силами. А от з проблемними питаннями, які виникають на державному рівні, як, наприклад, блокування податкових накладних, нам самим не впоратися. Ми своїми коштами допомагаємо військовим, а наші ж гроші затримують і не дають нам для розвитку. Оформивши кредити, то, звісно, аграріям сьогодні дуже важко.
Кожен день у хліборобів присвячений праці? Є вихідні?
Повноцінної відпустки у аграріїв не буває, ми ж працюємо на полі майже круглий рік. Я навіть синові говорю: 24 години на добу ти – фермер. Безперечно є такі дні, один-два, коли можна перепочити, бо й людям теж треба давати можливість відпочити від праці.
Цьогорічним врожаєм задоволені?
Врожай майже зібрали, частину роздали людям. Частина врожаю лежить, яку треба продати. І тут найбільша виникає проблема. Адже пропонують при продажі зернової продукції «іншу» форму оплати. Нам це не підходить, бо це готівка. А нам для СФГ потрібен безготівковий розрахунок. Ще ми зіткнулися з проблемою зберігання сільськогосподарської продукції. Багато років ми співпрацювали з елеватором «Каргілл», а в цьому році він нічого не приймає від виробників. Ми продали йому лише 280 тонн зерна, цих коштів нам вистачило, аби купити трохи добрива, щоб розпочати сіяти, і бензовоз для дизпалива. Ціни у цьому році на зернові та соняшник дуже низькі, пропонують за 1 тонну 4-5 тисяч гривень. Більше 200 тисяч гривень затримано державою і нам їх не повертають. Ціни на добрива піднялися більше, ніж у два рази. Якщо раніше тонна добрива коштувала 20-22 тисячі гривень, то наразі від 40 тисяч гривень і вище.
Погодні умови не стали на заваді роботам у полі?
У цьому році не тільки погодні умови були перепоною по збору врожаю для всіх фермерських господарств. А війна у першу чергу! Це зараз найбільше лихо для українців. Погода нас ставила у дуже нелегке становище, і навіть восени не дає дозбирати врожай кукурудзи. Не встигає земля підсохнути, аби завершити жнива.
Що вже посіяли восени і які роботи завершуєте?
Так, ми вже відсіялися. Залишилося зібрати кукурудзу із 10 гектар та обробити ще 24 гектара землі. Наразі оремо городи пайовикам, бо людям теж треба підготувати землю до наступного року. Ми завжди опікуємося своїми пайовиками. Коли почалася війна, ми у перші ж дні змолотили 6 тонн пшениці на борошно та роздали людям у кожен двір Самарського старостинського округу. Тоді ніхто не розумів, що буде далі, куди орки просунуться, продукти почали зникати в магазині. А коли є борошно, то, вважай, люди будуть врятовані від голоду. Борошно, яке залишилося, використали на випічку для наших бійців. Ще крупу молотили для шпиталю, для захисників, передавали на волонтерські пункти.
Як Ви вважаєте, в Україні є майбутнє у сільськогосподарській сфері?
Я завжди сподіваюся тальки на краще. Ми така велика аграрна держава і сільське господарство у нас не на останньому місці. Сільське господарство є основним локомотивом по наповненню державного бюджету. Ті території, які залишилися під нашим прапором, є потужними територіями з вирощування зернової продукції. Ми, сільгоспвиробники, робили і робимо свою роботу, не зважаючи на будь-які перешкоди та важкі часи.
