КОВАЛЬСЬКИЙ Степан Васильович (1935 – 2013 рр). Засновник та керівник Народного ансамблю народної пісні «Колос», композитор-аматор, громадський діяч в галузі культури.
Степан Васильович Ковальський народився 15 серпня 1935 року в селі Костільники Бучацького району Тернопільської області. У родині було семеро дітей. Степан – наймолодший. У роки Другої світової війни на Західній Україні активізувався національно-визвольний рух. Сестра Пелагея вступила в організацію ОУН, була зв’язковою, носила ОУНівську пошту в сусідні села, збирала та передавала матеріали розвідувального характеру.

24 жовтня 1945 року військовим трибуналом Пелагея Ковальська була засуджена на 10 років і відправлено в місця покарання в Іркутську область. В постанові про виселення значилося, що разом з нею виселенню підлягають всі члени сім’ї.
22 жовтня 1947 року на станції Джурин (Чортківський район) сім’ю Ковальських примусово посадили у вагони і разом із такими ж членами сімей репресованих відправили в Челябінську область. По дорозі батько загинув. Степану на той час було 12 років. Сім’ю поселили в бараки репресованих, що знаходилися на околиці міста Копєйськ. Усвідомлюючи свою відповідальність за рідних, відчуваючи себе старшим у сім’ї, Степан приписав собі роки і влаштувався на роботу. Від 1950 до 1954 працює газорізальником на рудоремонтному заводі, слюсарем на меблевій фабриці. Далі – працює на шахті «Червона горнячка».
1956 року матері Ксенії Іванівні дозволяють повернутися на Тернопільщину. Степана в спецкомендатурі змушують написати розписку, що він залишений на спецпоселенні на довічний термін. Згодом на поселенні в Копєйську Степан одружується із Марією Горбачевською, теж із сім’ї репресованих і теж із Тернопільщини. У шлюбі народилися 1955 року син Василь, 1959 – син Роман. Підростала донька Марії Аня. 1966 року родина переїжджає в селище Петропавлівку. Степан продовжує працювати на шахті, тепер вже Західного Донбасу. За роки важкої і самовідданої праці нагороджений відзнаками «Шахтарська слава» І та ІІ ступенів.
У травні 1969 року у результаті нещасного випадку на шахті «Степова» Степана Ковальського було травмовано. Довгі місяці боротьби за життя. Висновок медичної комісії: інвалідність на все життя. А йому ледь за 30.
Силою власних зусиль, тренувань, фізичних вправ Степану вдалося відновити життєву активність. Він працює по домашньому господарству, а згодом опанував гру на музичних інструментах. 27 березня 1977 року Степана Ковальського запросили очолювати Будинок культури колгоспу «Більшовик». У травні цього ж року на сцені з’явився ансамбль народних інструментів, яким керував Степан Васильович.
Робота Будинку культури активізувалася все більше. Почали приходити талановиті земляки, на сцені з’являються нові вокалісти, дуети, ансамблі. Жіночий ансамбль «Мрія» із залученням чоловічої групи переростає в хоровий колектив, у якому налічувалося до 50 учасників. Ансамбль української пісні «КОЛОС» заснований у 1995 році на базі Будинку культури «Більшовик» Петропавлівської селищної ради. Після закриття Будинку культури «Більшовик» як закладу культури з 1996 року ансамбль «Колос» працював на громадських засадах у орендованому приміщенні, з 2013 року – у Петропавлівському РБК.
У 2009 році ансамбль народної пісні «Колос» здобув звання «Народний». Цього ж року брав участь у творчому звіті кращих колективів Дніпропетровської області у Національному Палаці «Україна» у Києві. Неодноразово вокальний колектив отримував відзнаки на фестивалях в Дніпрі, Києві, Великих Сорочинцях. За творчі заслуги та постійну народознавчу діяльність, ансамбль «Колос» визнаний творчим еталоном та меценатським дітищем агрофірми «Нібас» – одного із ведучих господарств району. Колектив брав участь у великих урочистих дійствах, присвячених ювілейним датам та знаменним подіям агрофірми.
14 грудня 2013 року Степана Васильовича Ковальського не стало. Учасники колективу прийняли одностайно рішення присвоїти колективу ім’я свого засновника та керівника Степана Ковальського. Народний колектив української пісні продовжує працювати та втілює мрії свого керівника: здобули перемогу на Всеукраїнському фестивалі «Червона калина» та були запрошені на телебачення на передачу «Фольк-мюзік».
Із книги «100 славетних імен Петропавлівщини»