You are currently viewing Сергій Панков загинув за світле майбутнє України

Сергій Панков загинув за світле майбутнє України

У скорботі схилила голови Петропавлівська громада. Невимовне горе охопило рідних. Сльози на очах у близьких друзів. Гірка звістка сколихнула жителів селища: в боях за Україну 23 березня 2024 року загинув Сергій Віталійович Панков, 21.11.1990 р.н.

Сергій Панков, старший солдат, старший стрілець першого відділення другого стрілецького взводу, п’ятої стрілецької роти, третього стрілецького батальйону Національної Гвардії України загинув біля села Роботине Запорізької області. Війна забирає найкращих синів України…

Народився Сергій у Петропавлівці. Тут промайнуло його безтурботне дитинство та шкільна юність. Від першого до одинадцятого класу навчався в Петропавлівській ЗОШ №2. Мав багато друзів. Захоплювався риболовлею. Був веселим, невгамовним, відвертим. 2008-го року закінчив школу.

Навчався у Першотравенському гірничому ліцеї, отримав спеціальність машиніст електровозу. Після закінчення навчання в професійному ліцеї працював на шахті «Дніпровська» за професією. Служив у прикордонних військах на кордоні з Румунією. Після служби в лавах Збройних Сил України повернувся працювати на шахті. Війна зупинила шахтарську працю і звичний ритм життя. Захищати Україну Сергій пішов 11 березня 2022 року.

Згадує класний керівник Земляна Лілія Вікторівна:

-Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити. На жаль, наша Петропавлівська громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Страшна, жорстока війна забрала життя нашого Героя-захисника, воїна-земляка Сергія Віталійовича Панкова.

Пригадуючи шкільні роки, хочеться сказати, що Сергій був звичайним хлопцем, як і багато його ровесників. Але серед інших його виділяло велике почуття відповідальності і справедливості. Скромний, усміхнений, щирий, він завжди був вірним своїм друзям, умів організовувати клас на добрі шкільні справи. Його поважали і цінували учні та вчителі. Він завжди був душею компанії, ніколи не забудеться його щира, по-дитячому добра посмішка. Сергій був активний, життєрадісний, будував свої плани на життя, радував своїх близьких та друзів.

Не можуть повірити в страшну новину однокласники. Катерина, однокласниця, згадує:

-Сергій був дуже добрим, веселим хлопцем! Завжди був душею класу! Тільки хороші спогади про нього…

Для своїх батьків він був надією і опорою, їхньою гордістю, їхньою радістю і підтримкою. Справжній патріот своєї Батьківщини, Сергій не зміг спокійно всидіти вдома, коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Він був мобілізований до лав Збройних сил України, боронив Україну, рідне село, кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі.

Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу. Неймовірно тяжко пережити втрату батькам, бо найжахливіше в житті ховати свою дитину. У цей прощальний час ми низько схиляємо голови перед загиблим воїном, щиро співчуваємо, сумуємо і підтримуємо батьків і рідних.

Герої не вмирають! Просто перестають бути поруч. Відлітають, тихо, не прощаючись. Стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні…

Вічна пам’ять воїну Сергію, який загинув за світле і вільне майбутнє України, за наше майбутнє! 

Слава Україні! Героям Слава!

Залишити відповідь