Пір’їнка до пір’їнки дбайливо збирала бабуся Надя із власного пташиного господарства – із гусей та качок. Відбирала, просушувала, готувала для майбутніх подушок. Назбиралося два великих клунка. Та раптом – війна! Кому як не їй знати, яка це біда, яке це горе!
Народилася в 1938 році, дитячими очима побачила, а дитячим серцем відчула, біль і страждання. Вона знає, що означає «дитина війни». І нікому у світі не бажає того! А своїм внукам та правнукам завжди хотіла тільки миру й спокою. Тож відразу після страшної звістки про початок війни була тільки одна думка: чим допомогти нашим захисникам?
Розпитала сусідів, односельців. Дізналася, що в’яжуть маскувальні сітки, – зібрала потрібний матеріал – старий одяг – й передала для в’язання. Збирали харчі для захисників – назбирала яєць, передала сала. Знадобилися подушки – зібрала усі свої пухові та пір’єві скарби та передала тим, хто подушки пошиє та передасть у шпиталь.
Подушки із бабусиного пір’я додадуть нашим захисникам сил та енергії!
