Побратими називали його Вікінгом

Лише поряд з ним вона могла заплющити очі і забути про все, відчути себе захищеною, повірити, що все погане швидко мине, що зло згине з її рідної землі. Вона вірила йому, вірила його словам, його очам, його посмішці, його міцним і ніжним рукам. У всій його постаті була ця незламна віра. Віра в правду, в справедливість, в Перемогу.

Як затишно було в його обіймах, як не хотілося відпускати його у вогняне пекло! Але він мусив йти! Він Воїн, він Вікінг, так назвали його побратими.

А їй, дружині, лишалися спогади, очікування, світлини. І його слова: «Хто ж, як не я, буде захищати вас».

І він, Ігор Куркострига, офіцер запасу, мусив залишити мирне життя – улюблену роботу металурга на «Дніпропетровському заводі прокатних валків», родину – і знову стати в стрій.

Він став в стрій, щоб захищати свою кохану, своїх рідних, своє місто Дніпро, свою Батьківщину.

Куркострига Ігор Олександрович був мобілізований в травні 2022 року. Ніс службу на бойових позиціях в найважчих гарячих точках війни, воював на нулю в Донецькій та Луганській областях.

Ігор Куркострига був командиром взводу 9 роти 3 батальйону 54 окремої механізованої бригади ім. Івана Мазепи. Він був справжнім бойовим командиром, який вимагає залізної дисципліни і разом з тим душею вболіває за кожного свого солдата. Відвага і честь завжди були для нього на першому місці. Його поважали, йому довіряли, за ним йшли вперед. Побратими назвали його Вікінгом за любов до ножів і характерну бороду. Образ Вікінга-воїна був йому до лиця.

У березні 2023 пішов на важкий штурм під смт Білогорівка Луганської області. Хлопці під постійними арт-обстрілами тримали позиції більше доби. Вони робили неможливе! Артилерійський вогонь не припинявся добу. Командир разом зі своїми хлопцями загинули 5 березня 2023 року.

Рідні і близькі не можуть змиритися з такою тяжкою втратою. Ігор був прикладом для наслідування, завжди посміхався, всім допомагав та мав багато планів на життя.

Вікінг був коханим чоловіком, чуйним сином, гарним братом, чудовим хрещеним та професійним металургом, якого всі дуже поважали та чекали вдома.

Побратими говорять: Вікінг навіки в строю!

А вона, дружина, все ще не вірить, все ще чекає і сподівається на якусь фатальну помилку. Ходить на кладовище, де майорять над могилами жовто-блакитні знамена. Серце здригається від того горя, скільки таких могил!