18 жовтня 2022 року у боях на Херсонщині загинув Олександр Духовенко. Війна зупинила серце одного із найпалкіших патріотів України, серце мужнього захисника і відданого громадянина своєї держави.
Війна чорним крилом торкнулася долі молодого завзятого чоловіка, зруйнувала плани і мрії.
Війна накинула чорну хустку на голову матері, дружини. Війна зруйнувала щасливе життя родини.
Вдовою залишилася молода дружина Валентина, без татуся сумують синочки Льовушка та Глібушка.
Сім’я жила в Павлограді, їхній дім був гостинним та щедрим для друзів. Багато друзів було в Олександра і в селі Самарському, звідки родом дружина Валя.
Рідним сином увійшов він у дім Вадима та Людмили Кривулі. Став добрим товаришем для всіх односельців.
Друзі згадують: «Такий красивий, сильний та хоробрий. Ти був прикладом найкращого тата! Ти був сильним, впертим до своїх цілей, турботливим чоловіком та татусем!
Ти приклад мужності, сили, незламності та відданості своїй землі!
Ти один із кращих синів своєї Батьківщини!
Ти так хотів захистити свою сім’ю та землю!
Ти це зробив!
Вічна пам’ять тобі, наш рідний Санька!
Тепер ти будеш наймогутнішим янголом-охоронцем для своєї сім’ї та маленьких синочків».
Минув рік. Рік сліз і скорботи для найрідніших. Хіба можна розпитати у дружини, як вона змогла пережити цей рік? Хіба можна поглянути у змучені печаллю очі матері?
Минув рік. Рік болю, горя… Пам’ятають щомиті про нього, свого Саньку, Санічку… Живуть заради його пам’яті, заради його продовження – синів Льовушки та Гліба. Саме за їх і за їхнє щасливе майбутнє віддав життя Герой-захисник Олександр Духовенко.
