Математика – не просто навчальний предмет для Марії Іванівни. Це сенс її життя. Чіткість планів, методів, навіть думок і мрій – це все втілювалося в її житті із математичною точністю, із логічною послідовністю. Математика допомогла їй стати вчителем, а згодом і керівником навчального закладу.
Обравши математику основою свого життя ще зі шкільної парти, Марія Іванівна залишилася вірною їй назавжди. Слова вчителя математики Петюра про важливість цього предмету не раз цитувала упродовж життя.
Після закінчення Петропавлівської школи – навчання в Кіровоградському педінституті. Робота вожатою в Лозівській та Олефірівській школі, вчителем математики та організатором позакласної роботи в Хорошівській СШ, директорство в Осадченській школі… Це все сходинки професійного зростання Бородавки Марії Іванівни.
У селі Хорошому зустріла свою долю – Олександра. Познайомилися в сільському будинку культури: обоє були активними учасниками художньої самодіяльності, співали в хоровому колективі, танцювали, грали в драматичному гуртку. Побралися, народилися дві доньки. Олександр навчався в педучилищі, а потім в Слов’янському педінституті. Родина переїхала в Петропавлівку. Марію Іванівну призначають директором заочної школи, а згодом – директором Петропавлівської СШ №2.
Школа-красуня знаходилася в новозбудованому приміщенні з просторими коридорами та світлими класами. Позаздрити можна! Та роботи було непочатий край! Все треба було устакувати, організувати, укомплектувати. Все це лягло на плечі молодої директорки. Та характеру їй було не позичати! Вольова, рішуча, цілеспрямована! Знову ж таки математика допомогла! Труднощів Марія Іванівна не боялася. Крок за кроком завершувалися залишки будівельних робіт, школа із новобудови набувала обрисів затишного дому для школярів та педагогічного колективу. Майже 20 років Марія Іванівна очолювала Петропавлівську середню школу №2. Школа стала відомою в області завдяки досвідченим педагогам, здібним учням, вмілому управлінню керівника.
Зараз Марія Іванівна на заслуженому відпочинку, але шкільні справи хвилюють її. Радіє вона, що школа оновлюється, що тепер має статус ліцея, що її колишні учні обрали професію вчителя та стали членами педагогічного колективу. А це означає, що її учні продовжують справу вчителя.
