Дарина Карпенко, студентка, лікар-інтерн першого року за спеціальністю «патологічна анатомія».
Дарино, коли саме вирішила стати лікарем?
– Десь у дев’ятому класі школи я зрозуміла, що хочу бути лікарем. Це було моє особисте бажання, мені хотілося знати більше, було все цікавим, що стосувалося медицини. Я закінчила дев’ять класів Петропавлівської школи №1, потім навчалася у Дніпропетровському медичному ліцею, далі – у Львівському національному медичному університеті. Зараз я лікар-інтерн першого року за спеціальністю «патологічна анатомія».
Чому саме цю сферу діяльності обрала?
– Перш за все, це діагностика усіх захворювань. Це дослідження операційного та біопсійного матеріалу. Адже, якщо у людини була операція, всі матеріали відправляють на гістологію, тобто дослідження – чи є якісь зміни. У цьому і буде в майбутньому сенс моєї роботи – діагностувати захворювання.
Чи легко було навчатися?
– Це одна із найскладніших професій, яка вимагає багато часу для навчання, аби бути досвідченим лікарем. У медицині складна структура освіти. У моєму університеті введено Болонську систему, де більшість матеріалу студент повинен опановувати самотужки. Університет дає тобі напрям, підґрунтя, викладачі рекомендують літературу, а ти вже сам повинен розібратися та вивчити задану тему. І з вивченим матеріалом прийти на пару та скласти іспити. Тож все залежить від самоосвіти і твого бажання вчитися, твоєї мотивації.
Ніколи не шкодувала, що обрала саме професію лікаря?
– Звісно, ні! Єдине, що засмутило, коли на четвертому курсі розпочалася епідемія ковіду, почалися карантинні обмеження і нас відправили на дистанційне навчання. Але ж лікар вчиться біля пацієнта! Та через епідемічні обмеження студентів не допускали до хворих. І тому мені було важко зорієнтуватися у навчальному матеріалі, бо не можеш побачити щось наглядно, послухати пацієнта, розпитати про перебіг хвороби.
Що найбільше запам’яталося у період навчання або хто з викладачів?
– У мене була дуже гарна викладачка з патологічної фізіології, яка любить свій предмет і прагнула, аби ми його якнайкраще знали. Вона давала таку велику кількість знань, що цей предмет неможливо було не знати! Я з великою зацікавленістю ходила до неї на пари. Багато чого навчилася саме завдяки їй.
Що найважче в обраній професії ?
– В обраній спеціальності діагностика захворювань відбувається за гістологічними препаратами, а вони всі дуже схожі між собою і потребують багато часу, аби навчитися розрізняти ці зміни у мікроскопі. Ти повинен багато знати, вміти побачити і бути спостережливим. Мені потрібно навчатися ще декілька років, аби я впевнено могла діагностувати патології, не звертаючись до лікарів-колег з досвідом. Це потребує тривалого часу навчання і практики за мікроскопом та з гістологічними матеріалами. Наразі мені ще залишилося навчатися півтора року на інтернатурі. Після цього я отримаю ліцензію на роботу. На даний час я працюю в Закарпатській обласній лікарні ім. Андрія Новака. Колектив у відділені маленький, але згуртований та дружній.
Як проводиш вільний час?
– Зазвичай читаю художню літературу або займаюся науковою роботою по спеціальності. Ще полюбляю в`язати. Мрію відвідати міжнародні медичні конференції, поспілкуватися з лікарями інших країн і стажуватися за кордоном.
