Автор – Анатолій ПЛЮТА
Без гідності людської і моралі В нашу оселю вдерлись москалі, Щоб нас повчати, як нам жити далі На Богом нам призначеній землі. Чому повчати? Як рабами бути? Як в рабському житті не знати змін? Як честь свою продати та й забути, І жити не підводячись з колін? Ви з цим прийшли у вільну Україну, Щоб «руській мір» у мрії заплести? Де ви пройшли, там сльози та руїни І до братерства спалені мости. Ви помилились - нам не по дорозі, У нас, пробачте, зовсім інший шлях. Тож помрете в смертельній ви облозі, На весняних неораних полях. І усміхнеться сонцю Україна, Крізь сльози гляне в світле майбуття, Здолає все, і зацвіте калина Як символ Волі, Честі і Життя.
І наразі ваше перо, Анатоліє, пронизане великим болем за нашу рідну неньку, патріотизмом, щирою любов'ю до нашої країни, а також ненавистю до тих, хто посмів ступити на НАШУ землю, до НАШОГО дому. Пишаюся, що знаю вас, дякую вам за віру в ПЕРЕМОГУ! (Особливо надихають рядки останнього куплету)