Все моє життя – це діти, – говорить Людмила Меркулова, спеціаліст «Простору, дружнього до дитини» Петропавлівської ТГ( ГО «Дніпровська ліга соціальних працівників» за підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF Ukraine). Про неї –наша розповідь.
…Жила-була собі дівчинка. Маленька,цікава й допитлива, як і всі, мабуть, діти у її віці. Щоранку охоче бігла до дитячого садочка, де на малечу чекала вихователька. Улюблена вихователька дівчинки – Сьоміна Марія Іванівна. Із неї дитина в усьому стала брати приклад, наслідувала, вчилась. І тоді вже якось заявила своїм батькам: «Ось виросту – стану Марією Іванівною!»
І дитяча мрія здійснилась. Тільки вихованці називали і називають свою виховательку кодовим словом «Людочка». І коли мужній воїн на блокпосту з одного погляду впізнає свою виховательку, вітаючи її коротким : «Людочка!», її серце щемливо тріпоче і відгукується вдячним теплом: мій вихованець!
Людмила Меркулова родом із села Хороше. За освітою – логопед, дефектолог, олігофренопедагог, вчитель дітей із вадами.
Закінчила Слов’янський державний педагогічний інститут. Зустріла свою долю та вийшла заміж у місті Мирнограді (раніше Димитрів ) Донецької області. Там, де оселилась молода родина, через дорогу від житлового будинку знаходився дитячий садок ЗДО №8 «Конвалія».
Там 18 років пропрацювала Людмила вихователем . Старалась наслідувати в усьому свою улюблену першу виховательку, навчалась новим методикам, привносила свою любов до дітей, творчість. Зростала в професійному плані. Як результат –заробила три Почесні грамоти, які занесені до трудової книжки (остання в період воєнних дій).
Важким випробуванням стала війна. У квітні 2022 року родина переїхала до батьківського дому в с.Хороше, де живе мама Людмили. Але свою роботу в дитсадку міста Мирноград продовжила в дистанційному режимі.
– Страшно було, – говорить жінка. – Ніхто не знав,що робити і як. Чергова группа – до 20 вихованців різного віку – щодня відвідувала дитсадок. Їх зустрічали помічник вихователя і два вихователі.
– Самостійно я пройшла у форматі онлайн двотижневі платні курси, як проводити заняття з дітьми дистанційно, – розповідає Людмила. – А ще важче на початку було дітям. Адже треба було навчити їх теж. Камери, мікрофони. Увімкнути classroom, поставити фото із доробками…
Знадобилось дуже багато терпіння, і ось нарешті прийшов час, коли п’ятирічні вихованці самостійно, без батьків, стали заходити на навчання, слухали виховательку і виконували завдання. Це була наша перемога. Причому діти заходили на навчання із різних місць тимчасового проживання – Болгарії, Чехії, Польщі, Закарпаття…
Сьогодні їм уже по 6 років, але вони вже повністю готові до шкільного навчання в дистанційному режимі. Із вересня 2022 року і досі дитячі заклади в Мирнограді не закривались, а продовжують працювати в такий спосіб.
Щочетверга Людмила Меркулова з села Хороше їхала у Мирноград на офлайн заняття із 26 дітьми своєї групи. В їх числі четверо діток із особливими освітніми потребами, з якими проводились індивідуальні заняття. Деякі з них, наприклад, Олександр вже не потребуватиме інклюзивної освіти завдяки зусиллям педагога. І це теж велика перемога виховательки, бо розвиваючи дитину, можна досягти вражаючих результатів, які вплинуть на подальшу долю людини.
У серпні 2023 року Оксана Цибулько, начальник відділу соціального захисту населення Петропавлівської селищної ради, запропонувала Людмилі роботу з дітьми у «Просторі, дружньому до дитини», і вона погодилась. Вдячна за працевлаштування за місцем свого теперішнього проживання.
Знову заняття, цікаві програми й сценарії щоденних занять з дітьми і батьками сімей Петропавлівщини. Знову улюблені діти, улюблена творча робота. Нудьгувати їй ніколи.
Людмила щаслива у шлюбі, двох доньок виховали разом із чоловіком Сергієм, який працював у шахті, а тепер –на пенсіїї.
– Наша родина завжди була легка на підйом, – говорить Людмила. – В довоєнні часи ми дуже любили подорожувати всією своєю сім’єю. Об’їздили практично всю Україну. І зробили висновок : кращої сторони,ніж рідний край, немає місця на землі.Вірю і надіюсь на те, що прийде мир на нашу землю!
