У свої 26 військовослужбовець ЗСУ, мешканець селища Петропавлівка Шаламов Сергій Володимирович пішов у засвіти, прийнявши останній бій 29 січня 2025 року поблизу села Роздольне на Донеччині.
Звістка про смерть завжди зазнає зненацька. До цього не можна приготуватись ніяк. От і знову соцмережі відреагували на страшне горе і втрату, а особливо ті, хто знав особисто Сергія.
Альона Лисенко: «Серьожка, як так? Царство небесне».
Анна Вітюк : «Такий рідний був».
Юля. Дім, сад, город: «Боже, зовсім дитина».
Вікторія Габібова: «За що гинуть наші діти?»
Шаламов Сергій Володимирович народився 24 листопада 1998 року в селі Успенівка Олександропільської сільської ради. Навчався у школі міста Лозова Харківської області, де проживав разом зі своєю мамою. Там і закінчив 9 класів.
Потім проживав у родині свого батька, в Петропавлівці, де навчався в Петропавлівській філії Межівського ПТУ. По його закінченні, в 19 років пішов на строкову службу до Збройних Сил України. Служив у Києві, був у службі конвою і повернувся додому змужнілим, загартованим.
З дитинства захоплювався єдиноборствами, відвідував спортивні секції : бокс, самбо, карате. Його двоюрідний брат Руслан навчав і порадив, сказав: «Вчися захищати себе, сам будеш сильним – зможеш дати опір будь-кому».
Згодом хлопець тренувався вже сам для себе, розвивався і турбувався про свою фізичну форму. Цікавився в інтернеті методиками тренування, засвоював їх на практиці. Спілкувався зі своїми друзями та знайомими, яких в силу своєї відкритості й щирості мав дуже багато.
Допомагав своєму батькові у його власній справі: фермерстві, бджільництві, працював і на будівництві, на різних роботах, і в овочівництві.
Своє кохання і свою майбутню дружину Тетяну зустрів у свої 24 роки.
Молоді люди познайомились влітку 2022 року, в магазині «Калинка». Вона – продавчиня, він робив покупки у крамниці. А де ж іще їм знайомитись, коли вже йде війна?
Юнакові сподобалась дівчина. Вона робила до 9-ї вечора, а він проводжав її додому з роботи. Відсвяткували разом Новий 2023 рік. У лютому Тетяна дізналась: вона при надії.
І на її день народження 18 травня 2023 року вони уклали шлюб. На той час Сергію вже вручили повістку. Від 22 липня 2023 року чоловік став на захист України.
– За станом здоров’я синові не можна було працювати в шахті, в нього були проблеми зі слухом, – розповів батько Володимир.-Але на військову службу забрали, війна забрала…
Безутішний батько з болем згадує і останню розмову з сином, яка відбулася 17 січня 2025 року.
– Папа, я так хочу покупатись, – говорив йому тоді син.
Тоді вони потрапили в оточення під Великою Новосілкою, в селі Роздольне. Можна тільки здогадуватись, як доводилось там солдатам.
А потім 14 днів тиші для рідних: ні дзвінка, ні повідомлення, ні звістки – нічого. І тільки тоді зателефонували дружині Тетяні і батьки Сергія від невістки дізналися про смерть свого сина.
Та син у своєму короткому, такому короткому, як мить, як спалах житті, устиг народити свого спадкоємця – сина.
24 жовтня 2023 року у молодій сім’ї народився син Олександр і батька відпустили з військової служби на зустріч із дружиною і новонародженим сином.
– Чоловік тоді був на бойовому чергуванні, – розповіла його дружина Тетяна. Та в коротку відпустку приїхав у пологове відділення Павлоградської лікарні, шоб взяти на руки свого первістка.
-Він був моїм другом і мені й досі не віриться, що його вже нема, – говорить Назар Чичотка. Ми познайомились із ним на вулиці, в парку. Він завжди був таким життєрадісним, товариським. Недаремно його кличка була «Тедді». Немовби м’який, привітний, пухнастий ведмедик Тедді, він дарував усім свою усмішку, був на позитиві. Ми спілкувались впродовж всього часу. Він мало що розповідав про війну. Казав тільки: »Все буде добре!».
Шаламов Сергій був солдатом окремої механізованої бригади сухопутних військ ЗСУ. Свій останній бій солдат прийняв поблизу села Роздольне Волноваського району на Донеччині. Старший навідник механізованого батальйону загинув 29 січня 2025 року.
Безутішні у своєму горі батьки, друзі й знайомі. Біль від втрати – рана, яка не заживає.
Воїн віддав своє життя за Україну. Вічна йому слава і пам’ять!
