Ірина Северин, майстриня сіноплетіння та сіномотання з села Росішки взяла участь у Міжнародному етно-фестивалі «Країна мрій», який протягом трьох днів проходив у Києві. Визнання унікальності своїх робіт, море корисних контактів, яскраві зустрічі, натхненне спілкування, подяки за неповторну творчість: наповнена враженнями, майстриня розповідає про фестивальне життя.
На такому престижному етно-фестивалі я побувала вперше. А він, між іншим, проводиться вже 21-й рік. У Фейсбуці на очі потрапила реклама цього заходу, на який попередньо запрошували різних майстрів і майстринь. Я заповнила заявку і за три тижні організатори зателефонували мені. Потім після розгляду всіх заявок, підтвердили мою участь. У фестивалях подібного роду участь вартує грошей. Оскільки я займаюсь сіноплетінням та сіномотанням з дітьми, передаю їм своє уміння, з прифронтової зони, з маленького села – всі ці обставини врахували організатори і участь у фестивалі мені коштувала одну тисячу гривень. Звичайно, реквізит: стіл, стілець, велика парасолька, яка закривала виставку виробів під час зливи – теж коштувало грошей.
Але ці матеріальні витрати виявились такою дрібницею на фоні трьох днів життя містечка у Ботанічному саду, де розташувався етно-фестиваль. Всі ці дні у Києві стояла холодна погода, йшли дощі, а проте навіть парасоля – укриття своєрідне від дощу допомагала приєднати поціновувачів і захоплених сіноплетінням гостей фестивалю з різних куточків не тільки нашої України, а й звідусіль. Я отримала в результаті дуже багато знайомств і контактів, як мінімум три постійних клієнти намітили співпрацю зі мною в он-лайн форматі.
Напроти мене розташувались зі своєю продукцією подружжя, які продавали консервовані спеції, ферментовані перці. Для баночок-пробників вони замовили в мене ємкості з сіна.
Молода родина киян замовила собі велику корзину. Побачили в мене на виставці маленьку і замовили більшу, як пояснила молода дружина: буде нам для пікніків.
Один молодий чоловік із Запоріжжя придбав мініатюрний чайничок, дуже йому сподобався.
Підійшов знаменитий блогер, подивився на вироби з сіна і сказав:
-Та про вас же писати-не переписати!
Блогер саме заточений на пошук автентичних, унікальних майстрів, вироби яких дивують і потім розповідає про них. Обмінялись контактами, домовились про співпрацю он-лайн, адже відстань від Росішок до Києва не дозволяє очне співробітництво.
У суботу містечко накрила велика злива. Навіть намети від неї не рятували, адже вода накопичувалась і лилася прямо досередини. А під моєю великою парасолею було відносно сухо. Підійшло подружжя з Німеччини, стали під парасолю. Дружина сама з України, перекладала своєму чоловікові всю нашу розмову. У них свій бренд: реалізують духи, одеколони. У Києві навіть філія є. Для упаковки свого товару вони замовили ємкості з сіна: екологічно чистого, натурального продукту. Прийняли в дарунок від мене сіномотанку.
Всі три дні йшли рок-концерти, весь ботанічний сад гудів від музики. Дві молоденьких дівчинки йшли розмальовані повз наші ряди, мабуть, з концерту рок-співаків. На голові однієї красувався віночок із сіна. Вона й говорить своїй подружці:
– Ти подивися,скільки всього можна із сіна зробити!
Натомість дівчина-киянка похвалилась, що свого віночка вона зробила сама. Але він вже не витримував стільки часу, розпадався. Оскільки в мене були з собою джутові нитки, то підправила її віночок. А дівчинка щаслива, мене обіймає: »У мене віночок знову!» Згодом уже далеко відійшли і кричать радісно: »Дякуємо!»
Поряд зі мною стояв коваль зі Львова, порівняно молодий – 40 -річний чоловік. Він представляв свої вироби: мініатюри із заліза,чоловічі і жіночі прикраси з металів, інших матеріалів, виготовлені своїми руками. Ми здружилися за ці дні: чайки, цукерки, коли хтось відходив, по черзі стежили за сусіднім товаром. Його виставка якраз була розташована між столиками двох Ірин і ми часто жартували: »Загадуй бажання, хлопче!»
Та коли він дізнався про те, що загинув наш Пашуня, підійшов і попросив мене обійняти і стільки було в цьому рухові співчуття!
А ще він добре рекламував мої подушки з сіна. Бо сам з дитинства хворів на легені, була астма і всі подушки «магазинні» на дух не переносив: задихався. А подушка з натурального сіна, наповнена пахощами різнотрав’я врятувала його здоров’я.
Переселенка із Маріуполя придбала в мене таку подушку, щоб спати нарешті спокійно і янгола, як свій оберіг, оберіг дому. Розповіла жінка, що колись була на подібному ярмарку та хотіла придбати обереги, але не сподобалась їй продавчиня: не віяло від неї добром. А тут підійшла і сяйнуло світлом, якимось домашнім теплом. Тому й обрала собі оберіг: янгола і подушку.
Одна жіночка довго розглядала валентинку, складену книжечкою із засушеними травами, зацікавилась, захопилась:»Які тут трави! Я беру цю валентинку!»
Що ж може бути кращим визнанням і подякою мастрові, ніж зачудування і щире захоплення виробами, в які вкладаєш часточку душі своєї, любові до родини, рідного краю, своєї країни!
Світлі люди зустрічалися мені весь час впродовж цих дивовижних трьох днів фестивалю. Як у чужому краї зустрілись немовби рідні мені однофамільці: молода пара Северин. Довго дивились на вивіску, прочитали, звідки я. Він – військовий, після поранення проходить реабілітацію. Зфотографувались на пам’ять, немовби рідню зустріла. А потім він каже: »А я ж бував у ваших краях – Роздори, Лозове пам’ятаю».
Я подарувала їм свої вироби, в знак вдячності за захист. Вони розчулились, були дуже щасливі!
Оксана, переселенка із Криму, з 2014 року проживає в Києві, надала контакти сайту одного з найпрестижніших ярмарків, де виставляють на продаж автентичні вироби та надають майстрам великі знижки.
Окрім подяки, підписаної Олегом Скрипкою, за участь у фестивалі, привезла додому дуже багато контаків для подальшої спіпраці, розширення творчих горизонтів, корисного спілкування з майстрами хенд-мейду. Запросили мене і на передноворічний ярмарок «Країна мрій», який вже проходитиме у приміщенні.
Дуже задоволена і автоперевізниками, які нещодавно стали працювати і реклама була опублікована у соцмережах: »Поїздки до Дніпра, Харкова, Києва,Запоріжжя». Гарний, дуже зручний сервіс. Автобуси комфортні: кондиціонер, WI-FI. Уважні перевізники: о 7–мій ранку я виїхала з Києва, а о 17-й дня вже приїхала додому.
Моє ж захоплення сіноплетінням знайшло на етно-фестивалі багато нових прихильників, пошановувачів цього виду хенд-мейду. І користь, і любов до справи об’єдналися в одне ціле. Що підтримує мене, допомагає долати життєві труднощі, додає сил, приносить радість, коли передаєш свій досвід молодим, юним талантам, допомагаєш їм і собі також. Живишся енергією, обмінюєшся нею і крокуєш далі: до нових творчих перемог!
