Розповіді про волонтерів.
У своєму повсякденному житті підприємець, власниця сімейного бізнесу «Дім, сад, город» селища Петропавлівка Юлія Дудіна слідує словам улюбленої поетеси Ліни Костенко :«Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом!»
Її крамниця, яка торгує ходовим для сільських жителів товаром, а саме насінням овочевих культур, квітів, декоративних рослин, засобами боротьби із шкідниками та хворобами рослин, знаходиться у безпосередній близькості від Петропавлівської центральної лікарні. З початку повномасштабної війни родина Дудіних розпочала допомагати всім, хто допомогу потребував: родини ВПО, військовослужбовці. Знаходили і доставляли ліжка, шукали обладнання і все, що на перших порах потрібно було.
Потім настав період, коли їздили самостійно на передову, закриваючи запити наших захисників, односельців. Плівка, скоби, зелені мішки, сокири, вологі серветки, сухі душі, одноразовий посуд і обов’язково продукти харчування. Овочі постачають місцеві родини, які займаються їх вирощуванням на професійні основі : Яна та Дмитро Притула, Юлія Примачко, Віктор і Дарина Гончаренко. У команді Юлії багато дівчат, жінок, які печуть і готують різні страви, смаколики. І коли вона кидає клич на своїй сторінці у Фейсбуці про черговий збір, або дату наступної загрузки на фронт, спільнота відразу ж стає до роботи.
І тоді вона пише черговий пост : »Що може одна людина? Небагато! Але гуртом, у спільній меті, можна робити великі справи. Щиро дякую вам за підтримку!»
Родина придбала декілька автоклавів для приготування м’ясних консервів, голубців, бограча. ЇЇ котлети хлопці називають: «Пігулка від голоду».
Третій рік підряд вона не втомлюється власноруч готувати сухі борщі довотривалого зберігання, їх декілька видів. Є й різноманітні супи – варто тільки залити суху суміш кип’яченою водою і перша страва готова. ЇЇ аджика, якої вона виготовляла по сто літрів і відправляла захисникам, завжди користується у хлопців шаленим попитом.
Авдіївський, Сумський, Покровський напрямок…. Віталій Сап’яний та Дмитро Вербовський кожного тижня навідуються до наших бійців. Везуть усе необхідне, турботливо наготовлене, щоб хлопці відчували постійну підтримку надійного тилу.
І знову Юлія викладає свій пост : «Що мотивує рухатися до мети? Якщо прагнеш серцем, значно простіше. Здається, ніби весь світ допомагає на шляху до неї. Дякую всім, хто поряд. Холодний Яр. Ми пливемо в одному човні».
Щоразу, коли Юлія оголошує черговий збір на потреби ЗСУ : РЕБ для евакуаційної медичної машини, рації, Starlink, монокуляри, тощо, вона трохи нервується : чи зможемо закрити цей збір? І щоразу переконується у величезній довірі і підтримці людей.
– Разом ми – сила, – в черговий раз упевнюється волонтерка. І пише черговий пост у себе на сторінці : »Прийде час і ми скажемо: «Було нелегко. Але ми через це пройшли».
