Мав золоті руки, добре серце і запальну життєрадісну вдачу. Так згадують Олега Шурдугайла близькі люди. «Про таких говорять – душа компанії, і це так було завжди!» – говорять друзі.
А члени великої родини просто захоплювалися ним:
-Завжди усміхнений, завжди привітний, радий допомогти! Як ми його любили! Як пишалися ним – його свідомістю, відповідальністю!
Як же важко тепер усім близьким та рідним усвідомлювати цю страшну втрату! Як пече у грудях від нестерпного болю! Не висловити словами стан матері – немов у прірву зірвалася від втрати.
Народився Олег 22 квітня 1986 року в дружній працьовитій сім’ї в селі Радгоспне Близнюківського району Харківської області (нині село Вишневе).
Був наймолодшим серед трьох синів. Тому й любили його, як найменшого, певне, більше всіх. Старші брати Андрій та Микола навчали і захищали його у дитячих іграх з однолітками. А Олег дуже пишався, що має таких старших братів.
Коли ж старші хлопці підросли й роз’їхалися, Олег лишався маминою опорою і підтримкою. Згодом родина переїхала до Петропавлівки. Після закінчення школи вступив до ПТУ 17 в місті Дніпро. Працював на різних напрямках роботи: на будівництві в Києві, на Петропавлівщині на польових роботах.
2018 року підписав контракт і став учасником антитерористичної операції (АТО). Відчував Олег, що ворог так просто не відступить, із тривогою ділився з товаришами припущеннями, що на цьому не зупиниться рф: «Як би не переросло все це в щось більш масштабне?». І в 2021 році своє фото в соцмережі ставить в рамці з написом «Росія – ворог».
Після закінчення терміну контракту Олег повернувся в Петропавлівку, налаштовувався на мирне життя, будував плани. Та на жаль, найжахливіші припущення справдилися! Повномасштабне вторгнення держави-агресора! Війна!
Олег піднімається на захист своєї Батьківщини. А, отже, свого дому, своєї Петропавлівки, своєї Дніпропетровщини і своєї Харківщини. Воював снайпером, був безстрашним солдатом, надійним побратимом, умів допомогти, підтримати.
Від початку підготовки до наступу створювалися бригади штурму, і Олег одним із перших став до лав десантно-штурмових військ. Такі бригади створенні для виконання бойових завдань у тактичному та оперативному тилу ворога. Олег пишався новим статусом. Із гордістю демонстрував нову форму з нашивками «ДШВ».
Вся велика родина пишалася своїм захисником, молилася за нього, вірила в нього! Під кожним фото у соцмережі коментарі від найближчих людей.
За цими коментарями можна писати літопис:
- «Хай Бог тебе береже, дорогий племінничку!»,
- «Ангела-охоронця тобі, наш рідненький! Любимо тебе і чекаємо з Перемогою»,
- «Нехай наші молитви будуть тобі бронею!»,
- «Братику, повертайся живим і неушкодженим»
І ще багато-багато інших гарних слів…
А далі слова під фото із військового кладовища: «Кожен цей прапор на могилі солдата – це унікальна історія життя мужніх людей, які пожертвували собою, заради того, щоб ви змогли написати власну історію…»
І ось нині, 14 липня 2023 року, над могилою нашого захисника Олега Шурдугайло замайорить прапор України.
10 липня Олег загинув… Лишилася нездійсненна мрія, лишилася у горі мама, лишилися брати… Друзі, товариші, побратими… А його вже немає… Його історія земного шляху завершилася.
Він поклав своє життя на вівтар Перемоги, щоб мільйони українців могли написати власну історію під мирним небом.
