Жителів села Шевченка у народі давно називають Кадєтами. Про історію цієї назви ходять легенди, а жителі ще планують детально дослідити походження цієї назви та створити музей села.
Від перших днів війни жителі згуртувалися, об’єдналися, разом почали обговорювати: чим можна допомогти захисникам. І вже в перші тижні автомобіль із допомогою вирушив на передову. Швидко організувалися та почали активно діяти. У гаражі Нелі Шайфутдінової утворився штаб. Сюди зносили необхідні речі, продукти, тут робили заготовки.
Так як час був тривожний і всі вказування географічних координат, локації та назви намагалися уникати, сама по собі винирнула назва історична чи народно-розмовна – Кадєти. Так і прикипіла назва. Тепер усі в навколишніх селах, якщо хто й не знав, знають про Кадєти. Так господині і страви називали – «Кадєтська каша», «Катєдська тушонка».
За період війни змінювалися роди діяльності – компоти, варення, енергетичні суміші, м’ясні страви, холодці, котлети, салати. Збирали лікарські рослини на чаї, а потім ще – бузину та шипшину. Зібрали з усього села тканину на білизну – і вже дівчата шиють труси у шпиталь. Вдалося налагодити зв’язки з закордонними волонтерськими організаціями – і вже поштою надходять необхідні речі.
Неля радіє:
– Тепер є в що одягати поранених! Маємо і взуття, і піжами, і шкарпетки, і предмети гігієни. Це дуже потрібні речі.
У вересні Кадєти разом з командою з села Хорошого двома автомобілями з причепами приїхали вперше на пункт харчування «Чумацький Шлях». Дівчата були вражені атмосферою, розмахом діяльності, охопленням і кількістю захисників, яким тут допомагають. Вирішили, що саме тут вони зможуть найбільше допомогти.
А згодом прийняли спільне рішення: раз на тиждень приїжджати сюди на допомогу і залишатися працювати на всю зміну. Весь тиждень готуються, збирають речі, роблять заготовки. А в суботу їдуть на Чумацький Шлях. У Кадєтах уже сформувалася своя жіноча команда, яка приїздить на підмогу. Це Неля Шайфутдінова, Оля Ігнатенко, Ярослава Тарковська, Людмила Сидоренко, Олена Колєснік, Любов Ничмирьова, Тетяна Шостак, Олена Панасенко, Ірина Рябоконь, Алла Генкіна.
Господині Чумацького Шляху чекають помічниць. Адже велику кількість овочів треба начистити, нарізати. Тільки один борщ зварили – знову треба чистити-різати. Готують дівчата і котлети, і пиріжки печуть, і драники. Також працюють і в залі – накривають стіл, подають страви, прибирають. Роботи більшає, коли приїздять швидкі з пораненими. Хлопців треба погодувати, одягнути. Адже часто вони зовсім без одягу. Тут зона відповідальності Нелі – вона підбирає розмір одягу та взуття. А ще кожному вручають пакунок – набори гігієнічні для шпиталю: мило, шампунь, серветки, паста, щітка.
День минає швидко, втомитися не дає позитивна енергія, якою дівчата заряджаються від наших захисників. Вдячність та теплі слова зігрівають та дають надію.
Дівчата прощаються з господарями, а по дорозі додому вже планують майбутню поїздку. Не встигнеш і оком моргнути – а вже Кадєтська субота.
