Сумна болюча звістка поширилася селом, стривожила друзів, знайомих, однокласників, що живуть далеко за межами села. Всі, хто зміг, приїхав попрощатися з товаришем, другом.
Приїхали однокласники до двору свого друга, де раніше зустрічалися для розваг та дитячих ігор.
Прийшли вчителі, які памʼятають Юру доброзичливим та усміхненим хлопчиною.
Приїхали товариші-шахтарі, з ким Юрій працював. Згадують його добросовісним. працьовитим, відповідальним працівником.
Односельці, знайомі, жителі громади прийшли попрощатися з Героєм, який віддав життя за рідний край.
Народився Юрій 12 березня 1984 року у селі Хорошому у працьовитій родині.
Навчався в Хорошівській школі, мав багато друзів, користувався авторитетом у товаришів.
Після закінчення базової освіти вступив до професійного училища, опановував спеціальність слюсара-ремонтника. За спеціальністю працював на ремонтно-механічному заводі.
Згодом одружився, у шлюбі народилася донька.
Працював на шахті «Степова» прохідником. Колеги-шахтарі відгукуютья про нього добре. Умів Юрій підтримати товаришів добрим словом, а в роботі був надійним і витривалим.
Війна зруйнувала мирне життя.
28 червня 2023 року Юрія Гопку призвали до служби в Збройних силах України. Юрій став на захист своєї Батьківщини, своєї родини.
За ці роки воював наш земляк на Донецькому, Миколаївському, Одеському та Запорізькому напрямку. Служив солдатом другого зенітного кулеметного відділення військової частини.
Під час проходження служби в населеному пункті Долинське Запорізької області Юрій отримав тяжкі поранення.
Серце солдата зупинилося у військовому шпиталі.
Біль, сум…
Важка непоправна втрата…
Не стало сина, брата, чоловіка, батька…
Слова співчуття пролунали на мітингу памʼяті від голови Богинівської громади Василя Сінгура, від старости Хорошівського старостинського округу Ніни Руденко.
Добра згадка про Героя і вдячність матері за сина лунали в кожному слові.
Матері Героя Валентині Василівні Гопці вручили Державний Прапор України на знак поваги, вдячності за подвиг сина.
Вічна слава Герою!
