Анна Вербицька, вихователька Петропавлівського дитячого садочка «Малятко». У дошкільному закладі працює з 2012 року, педагогічного стажу має 12 років.
З якого часу Ви зрозуміли, що хочете стати вихователем у садочку?
З дитинства мріяла працювати з дітками, тому одразу після школи вступила до Дніпропетровського Національного університету. Отримала професію педагога. Працювала спочатку у школі, а з 2012 року – у дитячому садочку. Жодного дня не пошкодувала про вибір своєї професії. До душі припало працювати з дітками.
Пам`ятаєте свій перший робочий день?
Свій робочий день пам’ятаю і досі з усіма подробицями. Адже дуже хвилювалася. До цього часу ніколи не працювала з такими маленькими дітками. У школі працювала з дітьми старшого віку. Це ж така відповідальність! Але я не розгубилася, взяла себе в руки. Я зрозуміла, що тепер я несу відповідальність за кожного з них. Звісно, запам’яталися допитливі погляди малюків, вони постійно про щось розпитували. Одразу з дітками виникли дружні стосунки. Найпростіше для мене – налагодити контакт з дітками через гру. Для мене головне – бути не вихователем для них, а другом, з яким вони можуть поділитися своїми хвилюваннями.
Які зараз сучасні діти? Які їх вподобання?
Сучасні дітки всі розумні, розвиненіші. У плані цифрових технологій. Вони швидко адаптуються до темпів розвитку комп’ютеризації. Розкуті, не бояться ставити запитання. У всіх дітей вподобання різні. Головна розвага – це, звісно, гра. Граються дітки і за допомогою іграшок, і за допомогою рухливих ігор, де розподіляють між собою певні ролі.
Яке улюблене заняття з вихованцями?
Я ніколи не обираю щось одне. Мені подобається і малювати з дітками, і ліпленням займатися. Всі заняття, де дітки себе розкривають, це дуже прекрасно. У всіх різні вподобання. Тому до кожного з них маємо індивідуальний підхід.
Що найважче у Вашій професії?
Для мене головне, щоб кожна дитина мала однакову кількість уваги. Щоб я ні кого не обділила увагою. За це найбільше хвилююся та переживаю. Особливо за найменших вихованців. Це такі чисті та світлі душі, до кожного з них треба підібрати слово. Кожне зауваження, яке ставиш дитині, обдумуєш тисячу разів, щоб не травмувати діток.
Яке Ваше улюблене заняття або хобі?
Найбільше я люблю читати. Найкращий подарунок для мене – це книга.
Як проводите вільний час?
Полюбляю випікати для своєї родини щось смачненьке та проводити свій вільний час у колі рідних та друзів. Маю сина Володимира, йому 15 років, та донечку Соломію, якій 4 роки. Зараз садочки не працюють, тому увесь час донечка зі мною.
Що найбільше вразило у спілкуванні з вихованцями? Є такі цікаві випадки?
Це те, наскільки діти можуть бути відкритими та не боятися, що відбувається навколо. Говорити відверто і бути щирими у своїх почуттях. Нам дорослим інколи треба у них повчитися.
