22 червня український народ відзначає День скорботи і пам’яті жертв Другої світової війни в Україні, а саме – під час радянсько-німецької війни 1941-1945 років. Щоб усім було зрозуміло, він встановлений 17 листопада 2000 року для всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих на фронтах, убитих і закатованих в концентраційних таборах та під час німецько-фашистської окупації України.
Інформаційну довідку про ті роки лихоліття підготувала Ніна Сергієнко, директорка Петропавлівського історико-краєзнавчого музею.
У розгромі німецького нацизму брали участь українці, перебуваючи в різних таборах: українці в лавах радянської армії (6 млн чол.), в рядах УПА (100 тис.), у військових з’єднаннях інших держав – Польщі (120 тис.), США (80 тис.), Канади (45 тис.), Франції (5 тис.).
Прямі людські втрати України у війні, яка стала національною трагедією, становлять від 8 до 10 млн, загальні демографічні втрати – 13 млн, економічні – 285 млн тогочасних радянських рублів.
Під час війни українці відчули на собі руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Злочини гітлерівських окупантів в Україні – це Голокост проти єврейського народу, розстріли мирного населення, спалення сіл разом з мешканцями, тощо. Численні злочини здійснені комуністичним режимом: репресії навіть під час війни, розстріли політичних в’язнів, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, знищення поранених червоноармійців в Одесі, скинутих у море разом з санітарними машинами і персоналом медиків…
Документально усе це підтверджено багатотомним історико-меморіальним виданням «Книга Пам’яті України», в якому увічнено імена мільйонів загиблих. Всього 250 томів.
По Дніпропетровській області Петропавлівщина представлена в 6-у томі. Там знаходимо імена загиблих, померлих від ран в фронтових госпіталях, зниклих безвісти. Є двотомник «Реабілітовані історією». В ньому імена наших земляків, репресованих до війни та у роки війни.
Сьогодення – це нова війна, розв’язана росією, нові жертви, звірства і військові злочини проти людей, екології України, проти братів наших менших. Тяжкі випробування знову лягли на плечі простих солдатів, жінок, стариків, дітей.
Історія України вчить нас особливо гостро усвідомлювати ціну життя, свободи, незалежності, миру і безпеки. Священним обов’язком було і буде навіки берегти пам’ять про кожного, хто беріг наші кордони, нашу свободу, наш демократичний вибір. Вічна пам’ять усім загиблим. Честь і слава живим героям!
