Учениця 8-Б класу Дмитрівського ліцею Яна Кононенко відмінно навчається, старанна та працелюбна дівчинка. Члени гуртка «Юні журналісти» розпитали Яну про творче хобі, яким вона захоплюється. А полюбляє дівчина писати вірші на патріотичні теми та малювати дивовижні пейзажі й портрети. Недарма ж говорять: якщо людина талановита, то вона талановита в усьому.
Яно, як тобі вдається знаходити поетичну риму і коли ти написала свій перший вірш?
– Я не вважаю себе поетом. Віршовані рими з’являються самі по собі, коли маю хороший настрій. Інколи виходило не дуже, але я старалася передати власні думки та почуття. Перший свій вірш написала десь років в одинадцять.
Яна написала вірш про сьогоднішній непростий час.
Я хочу бачить Україну, Коли радіє немовля, Коли так чуть пісні пташині, І колосяться ниви та поля. Паслися коні та корови, Була веселая пора, Степи, узлісся та діброви Закутала жива краса. Коли на морі чисті хвилі, А в небі невидимі хмаринки. Коли цвіли рослини милі, А в пелюстках пилок й тичинки. Коли веселим був народ, Від горя не плакали жінки, Коли у воду вечерком Пускали сплетені вінки. В людей була доступна їжа, Й будинок, і водичка свіжа... Коли у хаті не боялись Ракет та обстрілів ворожих. Коли всі мирно проживали В комфорті та молитвах Божих. Я хочу бачить Україну, Коли сміється немовля, Навколо чуть пісні пташині, І щедро зацвіли поля…
Ти ще маєш й інше творче захоплення – малювання?
– З раннього дитинства любила малювати. І зараз обожнюю малювати пейзажі, портрети, натюрморти. Найбільше мені до душі зображувати красу рідного краю.
