– Раніше готувала щодня 400 одиниць печива, а після масованих атак за ніч спекла 700! – говорить Руслана. – Скільки люті було! І скільки бажання допомогти нашим захисникам.
Руслана Матюшенко від перших днів війни активна постачальниця смачної продукції у волонтерський пункт Дніпра. А звідти сміливі хлопці везуть до ще сміливіших – на передову. Чітко налагоджена робота: знають, коли будуть їхати і коли треба бути готовими із передачами.
Руслана долучилася до спільноти дівчат-кулінарів, які в місті об’єдналися задля допомоги нашим воїнам. У кожного свій фронт. Не шкодують ні сил, ні засобів, ні часу. Все для Перемоги! Все як на передовій. Одна із подруг вирішила дати назву – Хлібобулочні війська. З того часу дівчата так себе і називають.
Її кухня – справжній кондитерський цех, де пахне ваніллю, свіжою випічкою. Продукти для випічки закуповувала власним коштом, а потім підключилися подруги і знайомі. Спочатку відмовлялася, а друзі говорять: «Ти витрачаєш безцінний час. Ми працюємо, у нас його нема. Та й так смачно, як ти, не зможемо». І це правда.
Руслана – професійний кондитер, має освіту і неабиякий досвід, працювала і на кондитерській фабриці, і в кондитерському цеху, і на хлібзаводі. А ще Руслана відома як неперевершений майстер тортів. Її тортами смакували і на Петропавлівщині, де народилася й жила, і в Першотравенську, де проживала пізніше. Рік тому вона із родиною переїхала в Дніпро.
При згадці про її красиві та смачні торти лише зітхає:
– Хотілося б наших захисників пригостити і тортиками, і тістечками кремовими, і зефірами. Та доводиться вибирати такі вироби, щоб зручно пакувати, щоб довго зберігалася, не псувалося. Влітку довелося перейти повністю на пісочне тісто. Але й тут намагалася різноманітити, придумувати смачну добавку, цікаву форму. Винайшла свій універсальний базовий рецепт тіста, який не черствіє. А вже від базового робила різні варіації – із какао, із варенням, із згущеним молоком.
Із похолоданням повернулася до ширшого асортименту: сосиска в тісті, піца, здоба, пиріжки, булочки. Усю випічку Руслана пакує в окремі ящики, красиво вкладає, декоративно прикрашає. На кожній коробочці напис-звернення до захисників: «Слава ЗСУ!», «Спасибі за спокій!», «Віримо в Бога і ЗСУ!». Чоловік Михайло, як особистий кур’єр, відправляє усі посилки на волонтерський пункт.
Особлива радість, коли бійці присилають фото із передової із її посилками. «Значить дійшло! Значить сподобалося!» – тішиться вона. І з новими силами, з новою енергією береться знову до роботи.
