Народився Сергій у с. Лозове Петропавлівського району. Потім родина переїхала у село Преображенка Межівського району, де він навчався у школі. Там і закінчив десять класів. З дитинства любив тварин. Ще у роки юності Сергію подарували новонароджене лошатко, якого він назвав Князь. Навіть з уроків тікав, аби нагодувати свого коника. Увесь час говорив: «Мені треба годувати мого Князя!». Так і виходив коня. А тваринка у відповідь й собі теж полюбила Сергія.
Після школи Сергій сам попрохав працівників військкомату, аби його взяли служити до лав армії, хоч по рокам він ще не підходив. Він так мріяв про службу в армії, що вона здійснилася у 2003 році. Служив кінологом у внутрішніх військах. Любов до тварин завжди супроводжувала його у житті.
Після строкової служби працював у фірмі м. Дніпра, де виготовляли жіноче взуття. Розпочинав з простого помічника, а потім став майстром. Співробітники його поважали, керівництво цінувало за працелюбність. Все у нього вдавалося, до якої б роботи не брався.
У Дніпрі зустрів свою долю Надію, одружився, й скоро у родині народився син Дениско. Зараз він уже дорослий юнак.
Коли розпочалася війна, Сергій другого дня, 25 лютого, добровольцем пішов до військкомату. Став спочатку до лав тероборони, а згодом поїхав у гарячі бойові точки. Казав: «Мамуль, хто ж, як не я? Хто буде захищати тебе та мою родину?» А мамі лишалося тільки молитися за свого сина: «Бережи себе, сину! У тебе є заради кого жити!» Так і благословила свого Сергійка на захист Батьківщини.
Повідомили про загибель Сергія 29 квітня 2022 року. Після цього для мами та усіх його рідних сонце на небі вже не світить, як і для багатьох матерів, які втратили синів на війні. Тепер Сергій Редька захищає свою родину і всю Україну з небес. Адже справжні Герої не вмирають!
